інтерес – стан мінливий, а спрямованість – довгостроковий, стійкий.
Головну роль у виборі цінностей мають мотиви, що, у свою чергу, залежать від інтересів і потреб особистості, цілей цієї особистості.
“ По виду мотиви вибору професії можна розділити на шість груп:
Загальне мотивування;
Романтика професій;
Мотиви пізнавального характеру;
Мотиви, у яких підкреслюється суспільна значимість професії;
Посилання на приклад;
Немотивований вибір.
По характеру всі мотиви можна розділити на чотири групи:
Мотив, чітко й аргументовано обгрунтовуючий доцільність вибору даного напрямку трудової діяльності;
Мотивація нечітка, недостатньо мотивована;
Мотивація невпевнена, неаргументована;
Ніяк неаргументована мотивація” [23].
Задоволення потреб, інтересів, реалізація цілі немислимі без вирішення конкретних завдань, виконання відповідної роботи. Тому в кожному випадку людина вибирає об'єкт, чи явище діяльності (професію). Таким чином, вибір забезпечує потреби особистості.
Виявлення мотивів вибору професії дозволяє довідатися, що саме спонукало людину обрати даний вид праці і наскільки чіткі, аргументовані мотиви вибору. Це у свою чергу, дає можливість з'ясувати відношення особистості до об'єктивних цінностей.
Отже, ми розглянули ціннісні орієнтації в структурі особистості людини. В взаємозв'язку з іншими характеристиками особистості їх можна визначити в такий спосіб: потреби – інтереси – об'єктивні цінності – мотиви – цілі – вибір.
Попередня профдиагностика припускає виявлення таких якостей людини, як схильності. Схильності – “це спонукання, що мають у своїй основі активне, творче відношення до об'єкта” [21].
Як правило, на заняття, до яких учень більше схильний, він витрачає більше часу і до того ж працює з бажанням. Якщо людина при цьому домагається ще і визначних результатів у цій діяльності (навчальній чи трудовій), то можна говорити про здібності до даної діяльності. Основним показником придатності варто вважати легкість засвоєння нових знань і швидкість удосконалювання вмінь, досягнення високих результатів діяльності. Говорячи про виявлення здібностей учнів з метою профорієнтації, ми маємо на увазі схильності до оволодіння не тільки знаннями шкільної програми, але і визначеними професіями.
Здібності – це такі психологічні особливості людини, від яких залежить успішність набуття знань, умінь і навичок, але які самі до наявності цих знань, умінь і навичок не зводяться. Здібності виявляються у швидкості, глибині і міцності оволодіння способами і прийомами діяльності.
Стосовно знань, умінь і навичок здатності людини виступають як деяка можливість. Чи будуть набуті людиною ці знання, уміння і навички залежить від безлічі умов, наприклад, від оточення, від того, як її будуть навчати, як буде організовані її трудова діяльність і т.д.
“Такий підхід до даного питання дає вченим і дослідникам можливість вивчати ті матеріальні передумови, фізіологічні процеси, на основі яких при сприятливих умовах можуть розвиватися в людини ті чи інші професійні здібності.
Ці властивості, закладені в організмі людини вчені називають задатками. На їхній розвиток великий вплив робить навколишнє середовище”.
Таким чином, складання прогнозу успішності оволодіння людиною професією полягає у виявленні наявності ступеня розвитку природних задатків. Крім здібностей, до індивідуальних психологічних особливостей особистості відносять темперамент і характер. Ці властивості консервативні і стійкі.
У психології під темпераментом мають на увазі “індивідуально-своєрідні властивості особистості, її психіки, що визначають динаміку психологічної діяльності людини, що однаково виявляються в різноманітній діяльності незалежно від її змісту, цілей, мотивів і залишаються постійними в зрілому віці”.
Типи нервової системи лежать в основі чотирьох типів темпераменту.
“Меланхолік. Слабкий тип, характеризується слабістю процесів гальмування і збудження.
Холерик. Сильний, неврівноважений тип. У нього сильний процес збудження і відносно слабке гальмування.
Сангвінік. Сильний, урівноважений, рухливий тип.
Флегматик. Сильний, урівноважений, але з інертними процесами” [5].
Людина може мати будь-яке сполучення сили, урівноваженості і рухливості нервової системи (загальний тип) і належати до кожного з типів вищої нервової діяльності.
До індивідуальних особливостей особистості відноситься також характер. У психології під характером розуміють “сукупність індивідуально-своєрідних психічних властивостей, що виявляються в типових для даної особистості способах діяльності, виявляються в типових обставинах і визначаються відношенням особистості до цих обставин” [18]. У залежності від переважного впливу різних психологічних процесів на способи дії можуть бути виділені інтелектуальні, емоційні і вольові риси характеру.
“ Психологи розрізняють чотири системи властивостей характеру:
Властивості, що виражають відношення до колективу й окремих людей (доброта, чуйність, вимогливість і т.д.);
Властивості, що виражають відношення до праці (працьовитість, лінь, сумлінність, відповідальна чи безвідповідальне відношення до праці й ін.);
Властивості, що виражають відношення до речей (акуратність, неохайність, дбайливе чи недбале відношення до речей і т.п.);
Властивості, що виражають відносини до самого себе (самолюбство, честолюбство, гордість і т.д.).
Характер людини не являє собою деяку випадкову сукупність різних властивостей. Окремі властивості характеру залежать одна від одної, взаємозалежні, утворюють одне ціле.
Отже, ми розглянули групи психологічних характеристик особистості, необхідних для вивчення школярів у профориентаційних цілях.
Облік особливостей темпераменту (швидкість і точність реакції, правильність орієнтування в екстремальних умовах) у профорієнтаційнії роботі з учнями має велике значення для виявлення найбільш оптимальних варіантів вибору “людина – професія”, для визначення найбільшої придатності людини до того чи іншого виду трудової діяльності як виконавця, наприклад оператора, диспетчера, льотчика і т.д.
Вивчення особливостей характеру школяра з метою профдіагностики і профвідбору (підбору) виявляє психофізіологічні особливості особистості, що необхідно не тільки для визначення його як виконавця визначених видів трудової діяльності, але і як майбутнього організатора, командира виробничого процесу в різних областях фізичної і розумової праці.
2.3. Професійна консультація учнів.
У широкому змісті слова профконсультація - “це система надання діючої допомоги в трудовому самовизначенні учнів, заснована на вивченні особистості” [23; 24].
“Можна виділити три етапи в роботі з профконсультації:
1. Підготовча
