24].
Згідно з “Програмою навчання в народніх школах” у Галичині “...географія й природа не виступають у найнижчих клясах (І-ій і ІІ-ій) першого щабля народньої школи як окремі наукові предмети. Вплітають їх як джерельний матеріял для концентричного предмету народньої школи – рідної мови... . В ІІІ-ій клясі зявляється географія в зв’язку з природою, як окремий науковий предмет на корелятивних підставах” [13, 180].
Вивчення досвіду роботи галицьких вчителів-практиків міжвоєнної доби дозволяє стверджувати, що у першому і другому класах вони вводили дітей у “сферу природничих понять”, але так “щоби дітвора сього не відчула”. Вчителі не подавали “готової науки, лише на підставі живих оказів, чи явищ”, а звертали увагу молодших школярів на “важнійші моменти” і давали їм назву, “не шукаючи причин даного явища і не викликаючи його штучно”. В третьому класі учитель поширював способи, “при помочи яких дитина пізнає окружаючі її тіла й явища” і наводив “її ум до самостійного видавання осуду...” [7, 34].
Як зазначалося, навчання “науки про природу” у першому та другому класах здійснювалося на уроках рідної мови. Так, у “Програмі в народних школах третього ступеня для дітей української національності” одним із завдань навчання молодших школярів рідної мови було введення їх “в елементарному обсязі в ділянку природи й географії (І-а і ІІ-а кляса)...” [9, 9].
Досліджуючи дану проблему, знаходимо “Плян науки мови української в І клясі” галицької вчительки Стефанії Лозняки, звідки дізнаємося, що великого значення надавалося “...докладному пізнаванню річий та явищ з окруження дитини, найперше зі школи та дому, а опісля підчас прогульок до найблизшої околиці себто городу, саду, сіножати, ліса. ...передовсім учаться діти докладно помічувати та слухати, ...присвоюють назви пізнаних річий” [14, 119].
Одночасно на уроках рідної мови учитель розповідав, а також читав молодшим школярам “гарні, серцем писані оповідання про те, як жиють цвіти і ростини і звірята, яка між ними тісна звязь, як природа береже їх від ворогів... Подати кілька легенд про цвіти і пташки... . Що можна мати зі садку? – Бережіться отруйних ростин! – Длячого звірята засипляють на зиму. – В дорозі до теплих країв (перелітні птиці). – Під водяною шибою (з життя водних ростин і звірят)” [15, 44].
Важливу роль галицькі педагоги надавали підручнику як засобу навчання та виховання учнів молодшого шкільного віку. Галицький педагог та громадський діяч Ярослав Біленький зазначав, що “у сьогоднішній школі перш за все йде про виховання людини-громадянина, а тим самим на перше місце висувається виховні моменти... . Книжка тим самим стає першорядним чинником у школі...” [2, 2].
Відомості з області природи отримували діти з букварів та читанок, де вміщені “веселі, систематично зложені поговірки про предмети з найблизшого окруження, про події і вражіння зі людського життя... . Про осінь на основі власних обсервацій дитини. Поговірка про домові звірята (на образках). Зима – лісні звірята... . Весна. Про домові птиці і їх ворогів. Городень з цвітами. Пізнавати роди цвітів. Плекання і любов цвітів... . Весна на Україні...” [15, 40]. Крім поговірок у підручники для наймолодших школярів були вміщені також вірші, уступи, байки та казки природничого характеру.
У “Пляні навчання української мови (2 кляс)” [16, 27-28] галицької вчительки Любові Панчишинової на 1927/1928н.р. знаходимо перелік художніх творів, з якими повинен був бути ознайомлений учень. Нас у даному випадку цікавлять твори природничого характеру, тому звертаємо увагу саме на твори вищевказаного спрямування:
№ | Жанр | Назва художнього твору
1. | Вірші | “Осінь”, “Зимова пригода”, “Птичка просить”
2. | Уступи | “Осінь”, “Вовк та коні”, “Ворони”, “Зима”, “Домашні звірі”, “Бузьки”, “Іде весна”, “Прогулька”, “За пасовисько”.
3. | Байки, казки | “Вовк і семеро козенят”, “Лисичка і журавель”, “Як лисичка вчить вовка рибу ловити”, “Лісовий цар”, “Котик в чоботях”.
4. | Поговірки | “Перелетні птиці”, “В городі, саді, і в полі”, “Домові звірята”, “Про зиму і сніг”, “Лісові звірята”, “Ялинка”, “Сон звірят та спочинок ростин”, “Природа будиться до нового життя”, “Праця: в городах, полях, садах”, “Прогулька”.
Як бачимо, найбільшого значення під час навчання учнів молодшого шкільного віку “науки про природу” на уроках української мови вчителька надавала поговіркам, у зміст яких входили не тільки описи природи, але й відомості з області життя тварин та рослин, їх значення для життя людини. Не позбавлені поговірки і виховного впливу на молодших школярів, які прищеплювали їм бережливе і відповідальне ставлення до природи, любов до неї, потребу в охороні навколишнього природного середовища.
Навчальне і виховне значення мали і уступи, а також байки та казки для учнів молодшого шкільного віку, які написані легкою, доступною мовою для наймолодших читачів. Останні з них були спрямовані не стільки на оволодіння учнями новими знаннями з області природознавства, скільки мали велике виховне значення, особливо байки повчального характеру.
Аналізуючи “Плян навчання української мови”, бачимо, що вчителька Любов Панчишинова для розширення знань учнів про природу надавала значно меншого значення віршам природничого характеру, хоча у букварях та читанках знаходимо їх чималу кількість. Однак зазначаємо, що ми звертаємо увагу тільки на один із планів навчання молодших школярів Галичини.
Вважаємо за потрібне у даній статті зробити аналіз букварів та читанок для школярів І та ІІ класів. У букварях для учнів першого класу для обговорення та вивчення на уроці знаходимо художні твори із “науки про природу”, в яких говориться про життя