У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


засіб формування національних та індивідуальних цінностей життя. Адже “нема другого предмету в шкільнім навчанні над природу, яким учитель міг би доцільніше впливати на формування психічної структури дітей. Жива природа і серед неї жива людина зі своєю психікою – це одно тіло, один ланцюг прав і явищ природи” [12, 72]. Особливо це стосується початкової школи, яка “обіймає всі заяви окружаючої природи й соціяльні та економічні відносини, з якими діти в житті зустрічаються; дає заснову для всіх галузів шкільної науки в народній школі” [5, 195]. Відповідно до чого, Августин Домбровський зазначав, що “учитель мусить таки знати природу, особливо рідну природу, природу найближчої околиці, бодай у кількакілометровім помірі, мусить її вивчити з книжок і з живої природи” [4, 239].

Незважаючи на те, що основною метою повоєнної школи Галичини виступало виховання особистості, у народній школі не було “окремих годин, призначених виключно на виховання, й тому треба його продовжувати при навчанні всіх предметів і виконуванні праць у кожному відділі, в кожній клясі” [13, 48]. У зв’язку з чим, виховання у молодших школярів любові до природи, бережливого і відповідального ставлення до неї, стимулювання природоохоронної діяльності, тобто природоохоронне виховання дітей, галицький вчитель здійснював під час проведення уроків, “прогульок”, організації посильної праці учнів у навколишньому природному середовищі.

Вже з самого раннього віку діти “стикаються” з природою і пізнають її несистематично, хаотично безпосередньо з найближчого оточення. Це пізнання “впорядковують і неначе систематизують діточі садки, захоронки й установи діточого доросту, де тільки вони охоплюють своїм виховничим впливом молодь дошкільного віку” [17, 147]. У школах Галичини міжвоєнного періоду “наука про природу” не вивчалась як окремий науковий предмет у І та ІІ класах, в яких відомості з області природознавства діти отримували на уроках рідної мови. Систематичне вивчення природи починалось у ІІІ класі, де “предметом навчання” була жива й мертва природа, а “підметом” – учень із його природними зацікавленнями. Зазначимо, що згідно з науковими програмами, метою вивчення “науки про природу” у школах Галичини міжвоєнної доби було: “1. Пізнання найважніших з’явищ і прав живої й мертвої природи та практичного їх приноровлення. 2. Привчання до бистрої й вірної обсервації та вироблення здатності до логічного думання. 3. Розбудження ініціятиви і незалежности в праці, практичності й меткості” [17, 147]. Основною формою навчання у повоєнній школі Галичини була лекція, яка “вимагає головно завважування виступаючих явищ, практичного з’ясування їх причин і їх приноровлення до обставин, серед яких вони виступають. Велику вагу покладено на практичну користь, яку має людина з природи. Не класифікація і не теоретичні міркування є предметом навчання, але практичне пізнання живої природи” [12, 66].

Як бачимо, наукову основу для розуміння учнями необхідності охорони природи забезпечувало вивчення дітьми “науки про природу”, адже без знання як окремих представників живої природи, так і предметів та явищ неживої неможливо оцінити їх роль у природі та в житті людини, правильно використовувати в природоохоронній діяльності дітей. Крім того, знання про єдність природи, про взаємозв’язки природних об’єктів і явищ допомагало зрозуміти молодшим школярам, що необхідно підтримувати такі взаємозв’язки, не порушувати їх. Це дозволяло виховувати у дітей бережливе і відповідальне ставлення до природи, “розвивати в молоді позитивну, чинну й творчу любов до свойого середовища” [19, 181], що сприяло природоохоронному вихованню молодших школярів.

Галицькі педагоги та вчителі наголошували на проведенні уроків “науки про природу” не у “сірій клясі”, а на природі, де потрібно вчити дітей аналізувати предмети неживої і живої природи, які вони спостерігають у довкіллі, одержувати і переосмислювати інформацію з області природознавства, перетворюючи знання в інструмент пізнання інших видів діяльності, зокрема природоохоронної діяльності учнів. Так, учитель школи ім.Шашкевича у Львові, громадський діяч Денис Петрів у статті “Методично-дидактичний покажчик при навчанні природи в 2-клясових народних школах” розкрив питання проведення лекцій під час організації “прогульок”. Наприклад, він зазначав, що “при лекції про чатинні ростини повинні пізнати діти різні роди шпилькових дерев, які в нас творять ліси або ростуть поодиноко. Учитель постарається про образи чатинних дерев, а крім цего призбирає галузки, шишки й овочі та їх насіння. На лекції навчить дітей пізнавати роди чатинних дерев по чатинах і їх складі, а також на основі образів повчить пізнавати дерева здалека по їхнім вигляді. Належить сказати, котрі з тих родів дерев творять у нас густі ліси і яку приносять користь. Згадати також про плекання лісів і їх охорону” [12, 67].

Про навчальне і виховне значення “прогульок” та їх обов’язкове проведення у навчально-виховному процесі шкіл Галичини досліджуваного періоду свідчить аналізу програм за 1934-1935 навчальний рік, де зазначено, що “нині прогульки обов’язкові; не продовжуймо навчання в школі. Якщо можна його перевести на сонці, серед життя, людей і природи”. Стосовно навчального матеріалу, то він “складатиметься з явищ природи, що їх дитина зустрічає – найперше таки в дома, коло хати. Вони на першому місці не тому, що дитина їх знає, але тому, що з ними все зустрічається й тому мусить докладно їх пізнати. – Кожне з’явище природи треба пізнавати зо світа ростин чи звірів...” [11, 40].

Галицькі педагоги та вчителі-практики наголошували на необхідності проведення “прогульок” вже з першого року навчання учнів, де “треба вчити чинною методою, на основі пізнань, переживань і відчувань” [5, 195]. Так, Августин Домбровський у статті “Перша


Сторінки: 1 2 3 4