Інше - Педагогіка
64

на інший. З іншого боку, зростає і вибірковість уваги, її залежність від спрямованості інтересів, що зумовлює характерну для багатьох юнаків та дівчат неспроможність сконцентруватися на чомусь одному, постійну розсіяність уваги. А це, як відзначають дослідники [47], – одна з причин низької успішності у навчанні та цілої низки різноманітних емоційних проблем, зокрема пияцтва, наркоманії і гедонізму. Основна тенденція у розвитку пам’яті на даному етапі полягає у подальшому зростанні та зміцненні її довільності. Зокрема, довільне запам’ятовування стає значно продуктивнішим за ми-мовільне, окреслюється спеціалізація пам’яті, зумовлена провідни-ми інтересами. Вдосконалюються способи запам’ятовування за ра-хунок свідомого використання раціональних прийомів. Помітно зростає продуктивність пам’яті на абстрактний матеріал. Мислення стає більш системним. Знання утворюють певну систему, яка поступово трансформується в когнітивну модель світу, що служить основою формування світогляду. Розвивається потреба в теоретичному обґрунтуванні пояснень явищ дійсності, виведенні ча-сткових зв’язків явищ з якогось загального закону або підведення його під певну закономірність. Разом з розвитком абстрактного й узагальненого мислення відбувається і перехід до вищих рівнів мовлення. Мов-а ускладнюється за змістом та структурою, розширюється ак-тивний і пасивний словник, удосконалюються мовні засоби усного і письмового висловлення думок, формується вміння точно висловлювати думки абстрактного характеру, користуватись усним мов-ленням як засобом спілкування тощо. Помітні зміни відбулися і в уяві старшокласника. Якщо для дітей єдиною усвідомлюваною реальністю є зовнішній світ, куди вони проектують і свою фантазію, то рання юність знаменується відкриттям для себе власного внутрішнього світу, розвитком здатності заглиблюватися в себе, у світ своїх пе-реживань і психічних станів. Значне місце у психічному житті в цьому віці посідають мрії, які стають особливо конкретними і дієвими. Що стосується соціальної ситуації розвитку, то основна задача на цьому етапі – вибір професії, соціальне та особистісне самовизначення. Тут варто згадати про відмінності у ціннісних орієнтаціях поколінь. Так, якщо у 80-ті роки у професійному виборі старшокласники орієнтувалися передусім на престижність професії (її соціальну значимість), вимоги професії до особистості, принципи і норми взаємин, характерних для даного професійного кола, то сьогодні найважливішим фактором став матеріальний. Окремо слід розглянути проблему жіночої самореалізації і статево-рольових стереотипів. Дівчина, як того здавна вимагає громадська думка, повинна відмовиться або приховати своє прагнення до індивідуального успіху; від неї чекають відмови від самореалізації або зменшення своєї амбіції заради свого призначення – стати жінкою та матір’ю. Проте в останні десятиліття у сучасному світі намітилась і явно прогресує тенденція, коли для жінки сім’я і домашнє господарство втрачають абсолютний характер. З іншого боку, подвійна орієнтація (на професію і на сім’ю) потребує збалансованості у повсякденному житті і планах на майбутнє, а дівчата у цьому віці ще недостатньо готові для вирішення таких проблем. У період ранньої юності продовжується процес переорієнтації спілкування з дорослих на ровесників. У його основі лежить суперечлива взаємодія двох потреб – у відокремленні та в належності до певної групи. Якщо перша реалізується перш за все через прагнення до емансипації від дорослих, то друга – у взаєминах з однолітками. Так, старшокласники прагнуть звільнитися від контролю та опікування з боку батьків і вчителів, а також від встановлених норм і порядків. У цьому віці прийнято розрізняти домагання автономії у сфері поведінки (потреба і право вирішувати особисті проблеми), емоційної автономії (потреба і право мати власні, самостійно обрані уподобання) та нормативної автономії (потреба і право мати власні норми і цінності). Що стосується юнацького спілкування, то йому притаманні дві протилежні тенденції: розширення його сфери та зростаюча індивідуалізація [48]. Перша проявляється, наприклад, у збільшенні часу на спілкування з ровесниками, зростанні географії та соціального простору такого спілкування, постійному пошуку та готовності до міжособистісних контактів. Індивідуалізація ж стосунків виражається через чітке розмежування характеру взаємин з різними людьми, високу вибірковість і максималістську вимогливість до друзів. Потреба самовиразитись, розкрити свої переживання домінує над інтересом до почуттів та переживань іншого, що зумовлює егоцентричність юнацького спілкування, служить причиною напруженості у взаємовідносинах та невдоволеності ними. Таким чином, ми розглянули загальні закономірності вікової періодизації розвитку дитини, дали характеристику її психологічним особливостям на різних етапах, звернули увагу на важливі моменти та соціальну ситуацію розвитку особистості дитини, взаємовідносини з оточуючими. На завершення огляду вікових особливостей особистості дитини наведемо деякі узагальнення та практичні рекомендації, які пропонують використовувати при здійсненні соціального захисту та профілактики девіантної поведінки неповнолітніх сучасні британські дослідники [49]. У ранньому дитинстві абсолютно необхідною є присутність хоча б одного емоційного зв’язку як опосередковуючого фактора у ситуації стресу і як засобу соціального навчання, фізичного і розумового розвитку. Тому виявлення серйозних труднощів у емоційних відносинах вимагає надання підтримки та профілактичної роботи з батьками і дітьми. Важливо, що у ранньому дитинстві внаслідок нерозвиненості пізнавальних процесів малюк ще не спроможний усвідомити сутність втрати. Тому потрібно ретельно планувати вилучення дитини з сім’ї (якщо, звичайно, цього не можна уникнути) з тим, щоб врахувати усі сприятливі і несприятливі для подальшої роботи з дитиною обставини. Навіть малята є активними учасниками взаємовідносин. Залежно від типу темпераменту дитини батьки можуть стикатися з певними труднощами у її вихованні. Тому соціальному працівнику потрібно володіти знаннями індивідуально-психологічних властивостей дитини на різних вікових етапах для того, щоб виявляти і надавати підтримку дітям, які намагаються обговорити свої ключові проблеми. Соціальному працівнику-практику потрібно також знати можливі реакції дитини на стрес в залежності від її

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75