Інше - Педагогіка
64

захист неповнолітніх” видається безглуздим. Отже, соціальний захист вимагає ширшого тлумачення. Він, як зазначає британський дослідник Дж.Лукас, повинен вийти за межі фінансової підтримки, пенсій та допомог і розвиватись у напрямку підтримки соціальної [13]. Тому відносно неповнолітніх сферами, де їх права та інтереси потребують захисту, мають бути сімейне виховання, освіта, здоров’я, дозвілля тощо, тобто все те, що гарантує добробут і соціальну безпеку дитини. В принципі, подібне бачення склалося у нас фактично, завдячуючи функціональному визначенню соціального захисту, тобто законодавчо окресленим напрямкам діяльності соціальних закладів для дітей та молоді. У 2003 р. законодавство України поповнилось і офіційним тлумаченням, згідно з яким, під соціальним захистом неповнолітніх слід розуміти комплекс заходів і засобів соціально-економічного та правового характеру щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки [14]. Проблема співвідношення вузького і широкого розуміння соціального захисту неповнолітніх типова і для Великої Британії. Тут говорять про дві концепції соціальної опіки над дітьми (child care). Перша з них, традиційна, передбачає забезпечення добробуту підростаючого покоління у сім’ї. Це завдання включає соціальну роботу з неблагополучними сім’ями, а у разі неможливості створення належних умов утримання та виховання у природній сім’ї усиновлення дитини чи розміщення її у прийомній (фостерній) сім’ї, іноді, в інтернатних закладах. Також традиційна концепція стосується соціальної роботи з підлітками, які вчинили правопорушення. Прихильники другої, буквальної, концепції стверджують, що усі без винятку діти потребують соціальну опіку, причому на деяких етапах їх життя ця потреба може зростати. При такому підході превентивні заходи, як вважається, не просто поєднуються із соціальною опікою, а органічно вбудовані в неї [15]. Таким чином, соціальний захист – це система принципів, методів, законодавчо встановлених державою соціальних гарантій і заходів, які забезпечують оптимальні умови життя, задоволення потреб населення [16]. Кінцевою його метою є надання кожному члену суспільства, незалежно від етнічного і соціального походження, статі, майнового стану, політичних, релігійних та інших переконань тощо, можливості вільно розвиватися, реалізовувати свої права та законні інтереси і тим самим підтримання стабільності у суспільстві. До складових соціального захисту, як правило, відносять соціальне забезпечення, соціальне страхування і соціальну допомогу, а одним з основних механізмів його здійснення є соціальна робота з населенням. Тепер спробуємо знайти відповіді на запитання, поставлені раніше, а саме: в чому полягає сутність соціальної роботи як професії, механізму реалізації соціального захисту населення. За визначенням британських спеціалістів, соціальна робота – це оплачувана діяльність на професійній основі, що має на меті надання допомоги людям у подоланні серйозних життєвих труднощів шляхом забезпечення опіки, захисту або консультування [17]. Як бачимо, дане визначення усуває неточності у розумінні соціальної роботи, виявлені нами при дослідженні громадської думки. По-перше, тут вказується на професійну основу даного виду діяльності; по-друге, набувачами допомоги визнаються усі члени суспільства, які стикаються з певними соціальними проблемами, а не окремі категорії населення; по-третє, вказані мета і форми допомоги дозволяють відрізнити соціальну роботу від інших професій. Подібне тлумачення можна знайти і у вітчизняних словниках соціальної роботи. Соціальна робота – це професійна діяльність, що має своєю метою сприяння людям, соціальним групам у подоланні особистісних і соціальних труднощів посередництвом підтримки, захисту, корекції та реабілітації [18]. Соціальна робота – це діяльність, що здійснюється професійно підготованими спеціалістами та їх добровільними помічниками і має на меті надання індивідуальної допомоги людині, сім’ї або групі осіб, які потрапили у важку для них життєву ситуацію, через інформування, діагностику, консультування, безпосередню натуральну і фінансову допомогу, догляд та обслуговування хворих і одиноких, педагогічну і психологічну підтримку, котра орієнтує потребуючих допомогу на власну активність у подоланні складних ситуацій. Соціальна робота – це професійна діяльність, що спрямована на активізацію власного потенціалу особистості при розв’язанні складних життєвих проблем [19]. Поряд з цим, останнє джерело пропонує і таке тлумачення: соціальна робота – це професійна діяльність, яка носить переважно превентивний характер. Соціальна робота – це професійна діяльність, яка спрямована у кінцевому рахунку на гармонізацію соціальних відносин в суспільстві. Таке розуміння соціальної роботи є більш широким і виходить за рамки вузькопрофесійного. Воно вказує на інституційні ознаки соціальної роботи, розглядає її як невід’ємний феномен сучасного суспільства. З огляду на це, автор пропонує вживати такий термін як “дивергенція у соціальній роботі” (з лат. divergere – виявляти розходження) для позначення процесу розширення її змісту, набуття нею ознак соціального інституту. Історично соціальна робота виникла з філантропії, і сьогодні, як відзначає Т.Шанін, громадська свідомість так само схильна розглядати її як релігійну благодійність, хоча й у видозміненому, світському варіанті. Проте, незважаючи на спільну альтруїстичну установку, ці два види діяльності суттєво різняться. При цьому, одним з основних шляхів виокремлення соціальної роботи з філантропії була професіоналізація [20]. Отже, поступово, крок за кроком, запозичуючи і переосмислюючи соціологічні, психологічні теорії, знання з педагогіки, медицини, права, виробляючи власні методи розв’язання проблем і понятійно-категоріальний апарат, соціальна робота сформувалась як самостійна наука, навчальна дисципліна та окрема, монолітна професія. На сучасному етапі відбувається свого роду зворотній процес – зміст соціальної роботи не вичерпується діяльністю спеціально підготованих фахівців (соціальних працівників), суто соціальних закладів, якогось одного, відособленого урядового відомства. Нині у Великій Британії повсякденна діяльність працівників освіти, поліції, медичних закладів, юристів та інших професіоналів, посильний вклад громадськості теж розглядаються як частина соціальної роботи. Таким чином, очевидно, що цілі

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75