S

З С

Рисунок 2.1. Розвиток підлітка за Л.С.Виготським

Взагалі, особистісний розвиток підлітка на даному етапі набуває винятково суперечливих рис. Індивід переживає конфлікти із самим собою та іншими, проходить через зовнішні зриви і внутрішні сходження до “придбання” почуття особистості. У підлітка висока активність може призвести до раптового знесилення, шалена радість змінюється смутком, впевненість у собі переходить у зніяковіння, егоїзм чергується з альтруїстичністю, пристрасть до спілкування – із замкнутістю у собі та ін. Наявність таких протиріч у поведінці дитини психологи пов’язують із так званою “кризою тринадцяти років” або “перехідним віком”. Найбільш влучним видається останній термін, оскільки соціальна ситуація розвитку дійсно характеризується переходом від дитинства до дорослості. Відповідно, соціальна активність підлітків спрямована на прийняття та засвоєння норм, цінностей і способів поведінки, характерних для світу дорослих та стосунків між ними. Важливим психічним новоутворенням підліткового віку є розвиток довільності усіх психічних процесів, зумовлений новими, вищими вимогами з боку навчальної діяльності. Підліток вже в змозі самостійно організувати свою увагу, пам’ять, мислення, уяву, певною мірою регулювати власні емоційно-вольові процеси тощо. Суттєві зміни відбуваються і у стосунках підлітка з однолітками та дорослими. Так, якщо для молодших школярів основою для об’єднань є найчастіше спільна діяльність, то тепер, навпаки, привабливість тих чи інших занять та інтереси визначаються перш за все їхніми