трудове законодавство і соціальне забезпечення; 6) антидискримінаційна політика; 7) психіатрія; 8) імміграція та ін. [60] Звідси випливає, що усі соціальні питання і формування відповідної політики (за винятком соціального забезпечення) були передані у відання національних парламентів (асамблей) та їх виконавчих органів, тобто державне керівництво у цій сфері втратило своє колишнє значення, тоді як роль регіонального керівництва, навпаки, зросла. Що стосується соціального обслуговування населення, то, як це можна побачити на рис.3.1 [61], відповідальність за його планування і надання послуг покладається виключно на місцеві органи влади. Повертаючись до вищесказаного, відзначимо, що аналіз сучасної урядової структури Великої Британії на центральному рівні демонструє відсутність окремого міністерства чи держдепартаменту, безпосередньо відповідального за соціальну політику держави. У таблиці 3.1 представлені ті департаменти центрального уряду, які приймають опосередковану участь у формуванні та реалізації даної політики.
за результатами референдуму 1998 р., було розроблено плани запровадження ВВЛ – виборного мера й асамблеї, що складається з 25 членів
вся Шотландія та Уельс були організовані в унітарні органи влади. В Англії також налічується 46 унітарних органів влади
колишні столичні графства поділені на столичні районні ради і наділені функціями, схожими до функцій невеликих міст Лондона
нестоличні райони включають територію графств, міст і деяких великих міст
Рисунок 3.1. Структура місцевого уряду Великої Британії
Таблиця 3.1 Державні департаменти та міністерства Великої Британії, причетні до соціальної політики Департаменти Сфера повноважень Департамент освіти і кваліфікації Освіта, можливість реалізувати свій потенціал для кожного Міністерство внутрішніх справ Правопорядок, расові питання Департамент міжнародного розвитку Стійкий розвиток, зменшення бідності Департамент праці та пенсій (раніше – Міністерство соціального забезпечення) Національне страхування, соціальна допомога, зайнятість Казначейство її Величності Фінансування урядових програм
На нашу думку, ці зміни, з одного боку, ще раз свідчать про децентралізацію державної влади, усвідомлення того, що регіони краще знають і можуть задовольнити потреби свого населення і, відповідно, в змозі провадити ефективнішу соціальну політику. З іншого боку, вони слугують підтвердженням висловленого автором у попередніх розділах припущення про виникнення явища дивергенції у соціальній роботі (в даному випадку, у соціальній політиці), вказують на її полісуб’єктність. Соціальна політика, соціальний захист, соціальна захищеність і безпека особи як мета соціальної роботи не є функцією окремого міністерства, відомства, органу. Це – функція держави взагалі, громадськості, суспільства в цілому. Як уже наголошувалось, національні законодавчі та виконавчі органи володіють повноваженнями самостійно регулювати основні питання внутрішнього життя регіону, в тому числі, соціальні. Вони також безпосередньо взаємодіють з органами місцевої влади (у Англії такий зв’язок забезпечується через Адміністрацію заступника Прем’єр-Міністра). Щодо урядової структури регіонів, то тут теж немає якогось монолітного утворення, яке б інкорпорувало всі чи, принаймні, більшість соціальних функцій. Тим не менше, у кожній з 4 країн Об’єднаного Королівства в межах тієї чи іншої урядової інституції існує орган з функцією нагляду за якістю надання соціальних послуг місцевою владою. У Шотландії це – Інспекторат послуг соціальної роботи (Social Work Services Inspectorate), який підпорядкований Департаменту освіти. Оскільки соціальні послуги плануються і забезпечуються на місцевому рівні (як правило, через департамент соціальної роботи відповідного муніципалітету), і відбувається це по-різному, то, звичайно, якість, стандарти надання таких послуг можуть відрізнятися. Тому уряд намагається гарантувати однаково високі стандарти соціального обслуговування населення незалежно від місця проживання, а також забезпечити гласність у діяльності служб соціальної роботи та їх підзвітність перед громадськістю. Таким чином, метою Інспекторату є “...працювати з іншими задля постійного покращення послуг соціальної роботи так, щоби вони задовольняли потреби громадськості, і громадськість довіряла їм”, а основним завданням – “...оцінювати якість послуг соціальної роботи у Шотландії” [62]. Практична реалізація цього завдання відбувається шляхом перевірок і вивчення різних аспектів соціального обслуговування населення та підготовки щорічного звіту. Спільно з іншою урядовою організацією (Audit Scotland) Інспекторат аналізує діяльність всього муніципалітету у сфері надання послуг соціальної роботи, оцінює ступінь індивідуального підходу в обслуговуванні клієнтів, роботу з “портфелем” послуг, результати роботи та наявні ресурси, ефективність використання цільових видатків уряду тощо. Підсумком такого інспектування і спільного аналізу є публікація відкритого звіту, який представляється на розгляд місцевої влади. У відповідь на рекомендації Інспекторату муніципалітети зобов’язані підготувати план заходів, тим більше, якщо вказується на необхідність змін у їх діяльності щодо надання послуг соціальної роботи. Так, наприклад, протягом останніх 2 років уряд Шотландії рекомендував органам місцевої влади звернути особливу увагу на підліткову злочинність як гостру соціальну проблему, що, відповідно, вимагає певних змін у здійсненні соціальної роботи з дітьми та молоддю в межах конкретної територіальної громади. У разі, коли перевіркою встановлено низьку якість та невідповідність соціального обслуговування на місцевому рівні загальнонаціональним пріоритетам, Інспекторат пропонує цілому ряду міністрів критичну оцінку роботи конкретного муніципалітету. А це може потягнути за собою скорочення урядового фінансування чи, в крайньому випадку, передачу відповідальності за соціальне обслуговування іншим організаціям. Відтак, хоча планування, розробка та надання послуг соціальної роботи є сферою повноважень місцевої влади і не підлягають централізованому керівництву, все ж, як бачимо, уряд володіє деякими важелями адміністративного впливу, щоб гарантувати реалізацію загальної соціальної політики. Поряд з пріоритетними напрямками соціальної політики, уряд також розробляє деякі показники роботи для соціальних служб. Це може бути, приміром, час, необхідний для оформлення догляду за дитиною чи вступу опікунства у законну силу тощо. Тут важливо підкреслити, що стандарти, згідно з якими оцінюється якість соціальної роботи, базуються на політиці уряду,