У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Інше - Педагогіка
64
головного спеціаліста соціальної роботи (chief social work officer) [72]. У структурі цільових витрат місцевих органів влади, як правило, превалюють ті, що спрямовані на розвиток служб за місцем проживання і денних центрів для дітей, людей похилого віку, психічно хворих, осіб з вадами фізичного та розумового розвитку, догляд за людьми, які залишають заклади закритого типу, підтримку судової системи для неповнолітніх правопорушників тощо, а також проведення досліджень у сфері соціальної роботи. Поряд із муніципальними департаментами соціальної роботи, на місцях функціонують відділи Національної служби охорони здоров’я (National Health Service). І хоча їхня діяльність, безперечно, має багато точок зіткнення, тим не менше сам факт задоволення соціальних і медичних потреб однієї й тієї самої людини двома різними організаціями часто піддається критиці. Щоб глибше зрозуміти сутність даної проблеми, розглянемо деякі з її передумов у не надто віддаленій історичній ретроспективі. За початок відліку візьмемо 60-ті рр. минулого століття, коли на рівні місцевої влади існували три відокремлені структури: 1) відділ охорони здоров’я, який забезпечував догляд за місцем проживання і допомогу психічно хворим; 2) дитячий департамент, який займався доглядом за дітьми; 3) департамент соціального забезпечення, який надавав послуги людям похилого віку та інвалідам. Тут одразу виникає асоціація з сучасною Україною. Сьогодні у типовому місті так само відокремлено функціонують управління охорони здоров’я, управління у справах сім’ї та молоді (разом із службою у справах неповнолітніх і центром соціальних служб для молоді) і управління праці та соціального захисту населення. Повертаючись до британської системи соціальної опіки, відзначимо, що громадська думка уже в той час схилялася до необхідності впровадження комплексного сімейного обслуговування замість вузької допомоги окремим членам сім’ї з боку різних організацій. З урахуванням цього, в 1971 р. створюються департаменти соціальної роботи. Таким чином, в межах одного відомства і під керівництвом одного директора було об’єднано усі важливі функції, які раніше виконувались трьома різними відомствами. Але така структура проіснувала недовго, і у 1974 р. внаслідок реформ, які торкнулись місцевого самоврядування і охорони здоров’я, відбувся перерозподіл функцій між департаментами соціальної роботи і місцевими відділами Національної служби охорони здоров’я. Як стверджують британські аналітики, це відмежування управління охороною здоров’я від управління соціальним обслуговуванням на місцях було фундаментальною помилкою, адже крім порушення механізму демократичної відповідальності у системі охорони здоров’я, виник організаційний бар’єр між медичними та соціальними службами й зникла наступність і безперервність у наданні послуг населенню. Дана проблема ускладнюється й тим, що послуги в системі охорони здоров’я надаються безкоштовно, тоді як необхідність оплати послуг соціальної роботи залежить від результатів перевірки матеріального становища клієнта. Як наслідок, одна й та сама послуга, приміром, догляд за немічною людиною за місцем проживання, може бути безкоштовною в одному випадку, а в іншому – платною. Отже, саме тут потрібно шукати першопричину більшості проблем, з якими щоразу стикається уряд при довгостроковому плануванні соціального обслуговування населення, розробці загальнонаціональних стандартів опіки тощо [73]. Розглядаючи організаційні недоліки соціальної роботи у Великій Британії, варто звернути увагу і на питання соціального законодавства, яке є специфічним для кожної країни Об’єднаного Королівства і, до того ж, досить роздрібненим, а іноді й суперечливим. Так, наприклад, у своїй діяльності соціальні працівники все ще звертаються до Закону “Про соціальну роботу” (Шотландія), хоча багато з його положень були замінені такими нормативно-правовими актами, як Закон “Про громадську опіку і охорону здоров’я” (Community Care and Health (Scotland) Act 2002) і Закон “Про дітей” (Children (Scotland) Act 1995). Водночас багато аспектів у сфері соціального захисту неповнолітніх регулюються іншими законами, зокрема, стосовно усиновлення – Adoption (Scotland) Act 1978, середньої освіти – Standards in Scotland’s Schools etc. Act 2000 і т.д. При цьому юридичні норми різних документів, як щойно наголошувалось, часто є неузгодженими і можуть суперечити одна одній, що, звичайно, викликає деякі труднощі у роботі практиків. Можливо, для Великої Британії, країни з неписаною конституцією, це є не стільки проблемою, скільки історичною традицією законотворчості, першочерговою орієнтацією на закон фактичний, але при використанні британського досвіду на вітчизняному ґрунті слід пам’ятати про необхідність кодифікації соціального законодавства. І, що найбільш важливо, закон юридичний повинен бути похідним від закону фактичного, тобто реально існуючого суспільного устрою. Інакше, яким би узгодженим не видавалось законодавство, воно буде фіктивним і гальмуватиме соціальний розвиток. Тепер звернемось до структури послуг соціальної роботи, забезпечуваних місцевими радами. Як було з’ясовано, кожен муніципалітет на власний розсуд планує, розробляє та надає ці послуги, що зумовлює певні відмінності в їх організації для різних територіальних громад. Проте найчастіше вони групуються таким чином: 1. Послуги для дітей і сімей: а) підтримка дітей за місцем проживання; б) денні ясла; в) послуги усиновлення та фостерної опіки; г) утримання в стаціонарах. 2. Послуги для дорослого населення: а) підтримка за місцем проживання для людей похилого віку та людей з певними вадами чи хворобами; б) центри денного перебування та ресурсні центри; в) утримання в стаціонарах; г) соціальна робота у лікарнях і поліклініках. 3. Послуги у сфері кримінального судочинства: а) підготовка доповідей у судах; б) консультативні і терапевтичні послуги для правопорушників; в) послуги для умовно засуджених; г) соціальна робота у закладах позбавлення волі; ґ) підтримка сімей правопорушників. У таблиці 3.2 наведено типовий приклад організації соціального обслуговування у великому шотландському місті [74].

Таблиця 3.2 Структура послуг соціальної роботи,


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75