Педагогіка - та ведення обліку неповнолітніх був дещо змінений [88]. До позитивних нововведень, �...

Інше - Педагогіка

та ведення обліку неповнолітніх був дещо змінений [88]. До позитивних нововведень, на нашу думку, можна віднести: а) розширення переліку неповнолітніх, які підлягають обліку в службі у справах неповнолітніх; б) наголошення на пріоритетності активних методів виявлення неповнолітніх, щодо яких існує необхідність контролю; в) закріплення таких джерел інформації, як органи освіти, охорони здоров’я, житлово-комунальні служби, підприємства, громадські організації та громадяни. Одним з принципів соціальної роботи передбачено пріоритетність надання допомоги тим людям, які знаходяться у ситуації, що загрожує їх здоров’ю чи життю. Відповідно до цього принципу, Законом “Про дітей” (Шотландія) від 1995 року визначено категорії неповнолітніх, які потребують першочергового соціального обслуговування. Категорія “А” – негайний доступ до соціальних послуг: 1) скривджені або занедбані діти; 2) діти, які перебувають у небезпеці кривди чи нехтування; 3) хворобливі діти; 4) діти з затримками у розвитку. Категорія “В” – якнайшвидший доступ до соціальних послуг: 1) діти з фізичними вадами; 2) діти з сенсорними порушеннями; 3) діти з розумовими вадами; 4) діти, які відчувають негативний вплив у зв’язку з проживанням в сім’ї особи з обмеженими можливостями (інваліда) або у якої спостерігається погіршення здоров’я (психічного чи фізичного); 5) діти, за якими доглядають; 6) діти, яким може бути необхідний догляд; 7) діти, вражені ВІЛ-інфекцією або хворі на СНІД; 8) діти, які відчувають негативний вплив внаслідок серйозних труднощів у сім’ї, включаючи сімейне насилля; 9) діти, на моральний розвиток яких справляється негативний вплив; 10) діти, які можуть бути втягнуті у протиправну поведінку. Категорія “С” – доступ до соціальних послуг по можливості, коли немає дітей категорій “А” і “В”. Сюди відносяться неповнолітні без нагальної потреби у соціальному обслуговуванні [89]. Також цим законом на місцеві органи влади покладено обов’язок надавати підтримку вразливим дітям. Це, здебільшого, – діти з неблагополучних сімей, безпритульні, схильні до девіантної поведінки тощо. Департаменти соціальної роботи забезпечують їх утримання і певний контроль, тому, відповідно, у попередніх нормативно-правових актах ця категорія неповнолітніх позначалась терміном “діти під опікою або наглядом” (“children in care or under supervision”). Зараз вживається термін “діти, за якими доглядають” (“looked after children”). Частка таких неповнолітніх у Шотландії залишається незмінною з середини 90-х рр. і складає близько 1% від загальної кількості дітей віком до 18 років [90]. Потрібно відзначити, що при догляді за неповнолітніми робиться наголос на ранніх превентивних заходах з метою уникнення необхідності опіки і нагляду на пізніших стадіях, а також на сімейно-общинних моделях підтримки. Протягом останніх років відмічається тенденція до витіснення, заміщення інтернатних форм опіки доглядом за дітьми, включаючи тих, які мають фізичні чи розумові вади, у громаді. Як видно з таблиці 3.3, станом на березень 2003 р. кількість дітей, за якими доглядають за місцем проживання (у громаді), становила 86%, тоді як на частку тих, що утримуються у закладах закритого типу, припадало лише 14%. Для порівняння, у 1976 р. це співвідношення було 64% проти 36%. У відповідності до цього, спостерігається й згортання мережі інтернатних закладів. У березні 2003 р. їх кількість складала 201 заклад, що на 3% менше, ніж у минулому році. Більшість з них – це дитячі будинки та центри для дітей з обмеженими функціональними можливостями, розраховані, як правило, на 6 місць. З вищевказаного числа закладів інтернатного типу 48 належали волонтерському сектору, 18 – приватному, а решта – місцевим органам влади [91].

Таблиця 3.3 Кількість дітей у Шотландії, за якими доглядають, у залежності від місця перебування станом на березень 2003 р. Місце перебування Кількість дітей Частка у % Вдома з батьками З друзями або родичами У тимчасовій прийомній сім’ї З майбутніми усиновителями В іншому оточенні 4851 1445 3288 180 73 43 13 29 2 1 Всього у громаді 9838 86 У будинках-інтернатах місцевих органів влади У будинках-інтернатах волонтерського сектору У школах-інтернатах У безпечному місці В інших інтернатних закладах 697 83 640 92 38 6 1 6 1 0 Всього в інтернатних закладах 1550 14 Всього дітей, за якими доглядають 11388 100

Зауважимо, що політика служб, які здійснюють догляд за неповнолітніми, має на меті, перш за все, добробут дитини, але належна увага приділяється також правам та інтересам її природних батьків. Цей баланс відображається і у законодавстві. В останніх інструкціях та роз’ясненнях щодо забезпечення опіки і нагляду за неповнолітніми розглядалися питання батьківських прав і обов’язків, зокрема, підтримання контактів природних батьків з їх дітьми, які перебувають під опікою інших осіб, перегляд необхідності встановлення нагляду за дитиною, встановлення опіки за місцем проживання тощо. У цьому контексті слід згадати останнє нововведення у сфері батьківських прав і обов’язків, відображене у Кримінальному кодексі України. Мова йде про статтю 166, згідно з якою, злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками визначених законом обов’язків по догляду за дитиною або особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк [92]. Можливо, у країнах з високим рівнем життя населення такий припис мав би деяке теоретичне значення (автор не бачить можливості його практичного застосування), але в умовах затяжної економічної кризи, зубожіння більшої частини населення нашої держави і, як наслідок, неможливості гідного виконання сім’єю її основних функцій, мотиви, якими керувався законодавець при ухваленні даної

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75