3.4. Роль і функції суб’єктів соціального захисту неповнолітніх. Основні напрями соціальної роботи з дітьми та молоддю у Великій Британії

Відвідуючи дитячий садок, школу, спеціальний навчальний заклад, більшість неповнолітніх щоденно контактує з персоналом цих закладів, перебуває під їх наглядом. Тому значний обсяг соціальної роботи з неповнолітніми проводиться департаментом освіти, навчальними закладами. Підрозділ захисту дітей (Child Protection Unit) департаменту освіти розробляє практичні рекомендації для вчителів та інших працівників школи щодо того, як уникнути звинувачень у вчиненні кривди на свою адресу з боку дітей та їхніх сімей. Наприклад, їм не радять покладатися на своє “хороше ім’я” – воно їм не допоможе, застерігають допускати будь-які фізичні контакти з учнями, залишатися з ними наодинці, крім окремих випадків, вживати будь-які неоднозначні висловлювання у присутності дітей, а в разі виникнення непрофесійних відносин між вчителем і учнем пропонують негайно повідомити колег тощо [94]. У школах також організовуються спеціальні заняття для вчителів з метою засвоєння навичок спілкування з учнями у різних ситуаціях, вивчення відповідного законодавства. Важливу роль у профілактиці девіантної поведінки відіграє підрозділ по запобіганню бійкам і прогулам серед учнів (Anti-Bullying & Truancy Unit). За статистикою кожен п’ятий учень зазнає побиття своїми ровесниками, і це – лише вершина айсберга, вважають експерти. Близько 68% з тих, хто вчиняв бійки у школі, використовують насилля і у своєму подальшому житті [95]. Основний напрямок діяльності цього підрозділу полягає у виховній і роз’яснювальній роботі з учнями і батьками. Спеціалісти намагаються сформувати правильне розуміння того, що таке бійки, чому їх треба уникати, досліджують і усувають фактори шкільного оточення, які сприяють сутичкам, заохочують учнів і батьків повідомляти про випадки побиття, писати скарги, зобов’язують старших учнів проводити виховні бесіди з молодшими, винагороджують таку ініціативу. У школах часто проводяться культурні (вистави, літературні читання) і спортивні заходи, які мають на меті пропаганду уникнення насилля. Другий аспект у роботі цього підрозділу пов’язаний з виявленням учнів, які часто пропускають заняття, та виясненням причин прогулів. Може з’ясуватися, що дитина має певні труднощі і не може відвідувати загальну школу. У такому випадку вона направляється у спеціальний центр позашкільної освіти (Off-Site Education), а коли труднощі зникають, повертається у загальну школу. Чому важливо звертати увагу на тих учнів, які часто пропускають заняття? Як відомо, серед усіх соціальних інститутів, які забезпечують формування особистості, одним з найважливіших є, безперечно, школа. Проте виховна робота вчителів не дає бажаного ефекту, коли має місце незадовільне відвідування занять учнями. Прогул сам по собі не обов’язково розглядається як прояв девіантної поведінки, як суспільно небезпечне явище. Але коли не звертати увагу на пропуски занять, не виясняти їх причину, не намагатися запобігти їм, можна в кінці-кінців отримати дезадаптовану особистість, девіанта, правопорушника. Крім того, виходить, що держава марно витрачає гроші на освіту таких учнів. Сьогодні у системі загальної середньої освіти України проблема прогулів серед учнів, здавалося б, усвідомлена, і для її вирішення застосовуються усі необхідні заходи. Але це тільки на перший погляд. Так, у школах існує суворий контроль за відвідуванням, щотижня у місцевий відділ освіти керівництвом навчального закладу подаються відомості про рівень відвідування занять; питання прогулів обговорюється на виховних годинах, батьківських зборах тощо. Проте, як правило, з’ясовуються лише ті причини пропусків занять, які лежать на поверхні: “був хворий”, “допомагав мамі”, “їздив у село до бабки” і т.д. Що стосується соціальних, соціально-психологічних аспектів цієї проблеми, то, на наш погляд, вони залишаються поза увагою школи. Щоб краще уявити собі реальний стан справ у наших школах відносно прогулів, звернемось до даних соціологічного дослідження “Прогули серед учнів: оцінка стану, причини, шляхи запобігання”, яке було підготовано і проведено нами протягом вересня – листопада 2001 року. Це дослідження мало на меті з’ясувати характер, масштаби поширення, основні причини такого явища, як прогул серед учнів, та виробити певні рекомендації по запобіганню прогулам. Для цього було застосовано експертне опитування серед вчителів однієї із загальноосвітніх шкіл міста Ужгорода (Закарпатська область). За результатами дослідження було спростовано основну гіпотезу про те, що учні не мають достатньої стимуляції і мотивації для відвідування школи і тому часто дозволяють собі прогулювати заняття. По-перше, як виявилось, прогули серед учнів не є надто поширеним явищем: 75% експертів вважають, що відвідування занять наразі – більш-менш нормальне, 12,5% – задовільне, 12,5% – залишає бажати кращого. По-друге, прогули носять спорадичний характер, тобто не є масовими. Так, 87,5% вчителів відзначили, що учні, як правило, прогулюють уроки по одинці. Найбільш схильні до прогулів учні старшого шкільного віку (62,5% експертів), а закономірності статевої детермінації прогулів не виявлено. Як з’ясувалось, стимулюванню навчальної діяльності учнів у школі приділяють достатньо уваги. Визнаючи існування прямого зв’язку між рівнем відвідування і рівнем методичного забезпечення навчально-виховного процесу у