Інше - Педагогіка
64

службі. Соціального захисту та підтримки потребують також молоді люди з відхиленнями та проблемами зі здоров’ям, з девіантною поведінкою, молодіжні об’єднання, молодь призовного віку, молоді жінки, обдарована молодь, сироти та діти, батьки яких позбавлені батьківських прав, біженці, переселенці та інші. Важливою передумовою успішної соціалізації підростаючого покоління є забезпечення наступності та узгодженості виховних впливів різних соціальних інститутів на усіх трьох рівнях (макро-, мезо-, мікрорівні) соціального середовища. Крім того, існують певні засоби, за допомогою яких держава та суспільство покликані надавати допомогу людині у важкій життєвій ситуації, коригувати відхилення у процесі розвитку індивіда, забезпечувати повернення людини до активного суспільного життя тощо. Сукупність цих засобів описується такими поняттями, як соціальна реабілітація, соціальна допомога (підтримка), соціальне обслуговування, соціальний супровід, соціальне інспектування, соціальна профілактика і соціальна робота. Здійснений порівняльний аналіз системи соціального захисту неповнолітніх у Великій Британії та Україні дозволяє нам виділити три її рівні: державний, регіональний, місцевий. Проте, якщо у Великій Британії послуги соціальної роботи забезпечуються місцевими органами влади, то в Україні цю функцію традиційно намагається виконувати держава. В результаті, користувач залишається пасивним реципієнтом послуг без права вибору. Якщо торкнутися секторів проведення соціальної роботи з населенням (державний, волонтерський, приватний і неформальний сектор сім’ї, друзів і сусідів), які однаково добре розвинуті у Великій Британії, то можемо відмітити, що в Україні наразі основне навантаження у здійсненні соціальної роботи несе держава. Тому, очевидно, завдання підвищення соціальної захищеності наших громадян вимагає звернути увагу на розвиток волонтерського і приватного секторів, на величезний потенціал громади, сусідства, сім’ї. Особливо актуальною є роль громадських і благодійних організацій на етапі реформування державної системи соціального захисту населення. Що стосується структури місцевих органів виконавчої влади і системи соціального захисту неповнолітніх в Україні, вважаємо за доцільне по прикладу Великої Британії створення у нас такого органу, як департамент (відділ) соціальної роботи, котрий виконує координуючу і контролюючу роль по відношенню до всіх елементів системи. Серед основних принципів, на яких базується соціальна робота з дітьми та молоддю, можемо назвати законність, додержання і захист прав людини; диференційованість, системність, індивідуальний підхід; доступність, конфіденцій-ність у соціальній роботі; відповідальність суб’єктів соціальної роботи за додержання етичних і правових норм, вимог та правил здійснення соціальної роботи; добровільність у прийнятті допомоги. Як було з’ясовано, центральним завданням усіх органів, служб, установ британської системи соціального захисту неповнолітніх, як і суспільства в цілому, є добробут підростаючого покоління і запобігання випадкам кривди дитини, яка може включати фізичну кривду, нехтування, емоційну образу, сексуальне насилля і неадекватну опіку. Причому у Великій Британії органами місцевої влади ведеться облік усіх дітей, які були скривджені або щодо яких є підозра можливості кривди. Вважаємо, що доцільно було б рекомендувати нашим службам та кримінальній міліції у справах неповнолітніх удосконалити систему обліку неповнолітніх із неблагополучних сімей, оскільки на сьогодні вона носить не стільки превентивний, скільки констатуючий характер. Важливу роль у профілактиці кривди дитини та девіантної поведінки неповнолітніх у Великій Британії відіграють навчально-виховні заклади (дитячі садки, школи, спеціальні навчальні заклади). Зокрема, у школі проводяться спільні наради по плануванню щодо конкретної справи дитини, до яких залучають вчителів, шкільну медсестру, однокласників, батьків, спеціалістів по роботі з молоддю та інших. Штатною структурою школи передбачено створення різноманітних команд спеціалістів цільового призначення, як, наприклад, підрозділ по запобіганню бійкам і прогулам серед учнів. У той же час в Україні заклади освіти недостатньо виконують свою виховну функцію щодо дітей з відхиленнями у поведінці та неблагополучних сімей, практично не здійснюється соціально-педагогічний патронаж, метою якого є взаємодія закладів освіти, сім’ї та суспільства у вихованні дітей. Тому вважаємо за необхідне у наших школах посилити зв’язок з сім’єю, близьким оточенням учнів, співпрацю вчителів, батьків та учнів; удосконалити штатну структуру школи, зокрема ввести посаду соціального педагога, який би займався соціальними аспектами навчальних проблем учнів. Особлива увага у Великій Британії звертається на дітей з труднощами у навчанні та освітні проблеми інвалідів. Спеціальні центри позашкільної освіти та професійна оцінка потреб людей з обмеженими можливостями дозволяють гнучко реагувати на різні проблеми, які виникають під час учбового процесу, і вирішувати їх, не відриваючи учнів від навчання у загальній школі. Така практика, на нашу думку, є більш сприятливою для нормального розвитку дітей, які відчувають труднощі у навчанні, ніж направлення їх у школи-інтернати для розумово відсталих дітей, як це прийнято в Україні. Взагалі, в останні десятиліття дитячі будинки, інтернатні установи є непопулярними у Великій Британії, що знайшло своє відображення у політиці деінституціалізації. Головний принцип такого підходу – надати людині право знаходитися не у таких обмежених умовах, як це має місце у стаціонарі, вести нормальний спосіб життя і бути незалежною наскільки це можливо. Таке право забезпечується в основному за рахунок сім’ї і певних видів діяльності у громаді, як, наприклад, допоміжний догляд. Допоміжний догляд включає ресурсні центри громади, де надаються консультації, поради, проводиться групова та індивідуальна робота з проблемними дітьми; денні послуги опіки для дітей віком до 5 років, які надаються службою child-minders, яслами, дитячими садками тощо. При роботі з неблагополучними сім’ями соціальним працівником ретельно досліджується кожен випадок, коли батьками не створені належні умови для нормального розвитку дитини, має місце негативне ставлення до неї. Крайнім заходом є позбавлення батьківських прав і передача дитини в іншу сім’ю, тобто усиновлення (“adoption”). Проте частіше

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75