3.2. Організаційні засади соціальної роботи у Великій Британії

У попередніх розділах уже згадувалося, що по відношенню до соціальної роботи як суспільного феномена правомірним є двояке тлумачення: вузьке і широке. Наразі підкреслимо, що екстенсивний аспект соціальної роботи тісно пов’язаний з терміном “соціальна опіка” (“social care”), яким досить часто оперують британські дослідники, управлінці, працівники соціальних закладів. Тут мова йде про сукупність послуг для різних категорій клієнтів, як то, діти та сім’ї, люди похилого віку і люди з обмеженими можливостями тощо, забезпечуваних як соціальними працівниками, так і іншими професіоналами та окремими громадянами. У зв’язку з цим більшість науковців [69, 70] вказують на чотири сектори у системі соціальної опіки Великої Британії: 1. Неформальний сектор сім’ї, друзів, сусідів. Цей сектор залишається найбільш важливим джерелом опіки і піклування, підтримки для індивідів, які цього потребують. 2. Комерційний (або приватний) сектор, де послуги опіки надаються з метою отримання прибутку, який потім розподіляється між персоналом або власниками. 3. Волонтерський (або незалежний сектор), де свій посильний вклад вносять неоплачувані волонтери, групи самодопомоги, часто також великі некомер-цій-ні агентства з питань соціальної опіки. Останні можуть отримувати державне фінансування, але вони не є державними агентствами. 4. Державний сектор – переважно регіональні та місцеві урядові відомства й агентства, які наймають соціальних працівників та інші групи оплачуваного персоналу. Отже, в даній системі чільне місце належить першому з названих секторів, а діяльність соціальних служб, здійснювана за рахунок місцевих органів влади, волонтерських організацій і приватного сектору, спрямовується на те, щоб підтримати, підсилити і доповнити неформальне піклування, яке забезпечується мікросоціумом. У такий спосіб, на нашу думку, досягається виконання щонайменше двох завдань: 1) дотримання інтересів клієнта, який почувається більш комфортно у звичному середовищі і 2) ефективне використання могутнього потенціалу сім’ї та громади. Стосовно приватного сектору, де послуги соціальної роботи надаються на умовах підряду, відзначимо, що на сьогоднішній день частка подібних послуг незначна. В першу чергу це пов’язано зі скороченням мережі великих інтернатних закладів, якими володіли приватні організації, і переходу до таких форм соціального обслуговування, які засновані переважно на територіально-общинному принципі. Більш детально цей процес буде проаналізовано пізніше. Історично основний тягар у наданні соціальної допомоги нужденним верствам населення лягав на плечі благодійних і громадських організацій. Законодавство Великої Британії й сьогодні відводить волонтерському сектору постійну роль у системі соціального обслуговування. Відсутність громіздкого бюрократичного апарату, численний штат професійно підготованих волонтерів у багатьох регіонах, можливість наймати відповідних фахівців і формувати спеціалізовані команди на термін виконання якогось конкретного завдання, широкі зв’язки з іншими організаціями, громадська підтримка, альтернативні джерела фінансування, нарешті, відданість своїй справі – все це надає діяльності волонтерських організацій виняткову гнучкість, динамічність, швидкість реагування, послідовність, комплексність, відповідність індивідуальним потребам користувачів і робить її ефективним доповненням до тих послуг, які забезпечуються місцевою владою. Більше того, деякі елементи системи соціального обслуговування населення, особливо по відношенню до людей похилого віку та людей з обмеженими фізичними можливостями, і по цей час належать виключно волонтерам. Для прикладу, така послуга як “їжа на колесах” (“meals-on-wheels”) –доставка людям, які не в змозі виходити з дому, готових обідів – майже повністю здійснюється за рахунок незалежного сектору. Важливою є роль волонтерських організацій і у системі соціального захисту неповнолітніх. Засновані ще наприкінці ХІХ ст., такі організації, як Барнардос (Barnardo’s), Керолайна Гауз Траст (Carolina House Trust), Національне товариство по запобіганню жорстокому поводженню з дітьми (National Society for the Prevention of Cruelty to Children), самостійно або у співробітництві з органами місцевої влади забезпечують цілу низку послуг соціальної роботи для дітей, молоді, їх сімей. Ці послуги охоплюють соціальний супровід, тимчасову прийомну опіку, догляд у надзвичайних ситуаціях, сприяння усиновленню, надання притулку бездоглядним, запобігання випадкам насилля над дітьми транспортування, спеціальну освітню підготовку, організацію дозвілля і т. д. Іноді законодавство містить особливі положення, якими передбачено виконання громадськими організаціями деяких