Інше - Педагогіка
64

функцій держави. Так, Національному товариству по запобіганню жорстокому поводженню з дітьми дозволено у разі виявлення загрози фізичному чи психічному здоров’ю дітей вилучати їх із сім’ї і розміщувати у безпечному місці [71]. Потрібно також звернути увагу на активну фінансову підтримку волонтерських організацій з боку уряду. Метою цього є заохочення розробки і надання різноманітних видів послуг населенню як необхідного доповнення до системи соціального обслуговування у державних закладах. Урядові видатки адресуються організаціям і проектам національного значення чи експериментальним проектам. Крім того, допомога з боку центральних органів виконавчої влади доступна службам соціальної роботи через Міську Програму (Urban Programme), агентства підготовки й перепідготовки та волонтерський фонд підтримки безробітних. Волонтерські організації також фінансуються за рахунок трастів, корпоративних донорів, окремих індивідів і власних інвестицій. Незважаючи на присутність і значне функціональне навантаження вищезгаданих секторів (неформального, приватного, волонтерського) у системі соціальної опіки Великої Британії, нагадаємо, що основна роль у даній системі закріплена державою за місцевими органами влади. Зокрема, Законом “Про соціальну роботу” (Шотландія) (Social Work (Scotland) Act) від 1968 р. визначено загальний обов’язок муніципалітетів щодо підвищення соціального добробуту населення і забезпечення необхідних послуг відповідним категоріям осіб. Зазвичай, ці послуги надаються посередництвом одного центрального підрозділу місцевої ради – департаментом соціальної роботи (у Англії та Уельсі цей підрозділ іменується департаментом соціального обслуговування). Іноді він може бути об’єднаним з іншими департаментами, наприклад, освіти чи житлової політики. Для ефективного керівництва діяльністю соціальних служб кожна місцева рада призначає відповідальну посадову особу, а саме: головного спеціаліста соціальної роботи (chief social work officer) [72]. У структурі цільових витрат місцевих органів влади, як правило, превалюють ті, що спрямовані на розвиток служб за місцем проживання і денних центрів для дітей, людей похилого віку, психічно хворих, осіб з вадами фізичного та розумового розвитку, догляд за людьми, які залишають заклади закритого типу, підтримку судової системи для неповнолітніх правопорушників тощо, а також проведення досліджень у сфері соціальної роботи. Поряд із муніципальними департаментами соціальної роботи, на місцях функціонують відділи Національної служби охорони здоров’я (National Health Service). І хоча їхня діяльність, безперечно, має багато точок зіткнення, тим не менше сам факт задоволення соціальних і медичних потреб однієї й тієї самої людини двома різними організаціями часто піддається критиці. Щоб глибше зрозуміти сутність даної проблеми, розглянемо деякі з її передумов у не надто віддаленій історичній ретроспективі. За початок відліку візьмемо 60-ті рр. минулого століття, коли на рівні місцевої влади існували три відокремлені структури: 1) відділ охорони здоров’я, який забезпечував догляд за місцем проживання і допомогу психічно хворим; 2) дитячий департамент, який займався доглядом за дітьми; 3) департамент соціального забезпечення, який надавав послуги людям похилого віку та інвалідам. Тут одразу виникає асоціація з сучасною Україною. Сьогодні у типовому місті так само відокремлено функціонують управління охорони здоров’я, управління у справах сім’ї та молоді (разом із службою у справах неповнолітніх і центром соціальних служб для молоді) і управління праці та соціального захисту населення. Повертаючись до британської системи соціальної опіки, відзначимо, що громадська думка уже в той час схилялася до необхідності впровадження комплексного сімейного обслуговування замість вузької допомоги окремим членам сім’ї з боку різних організацій. З урахуванням цього, в 1971 р. створюються департаменти соціальної роботи. Таким чином, в межах одного відомства і під керівництвом одного директора було об’єднано усі важливі функції, які раніше виконувались трьома різними відомствами. Але така структура проіснувала недовго, і у 1974 р. внаслідок реформ, які торкнулись місцевого самоврядування і охорони здоров’я, відбувся перерозподіл функцій між департаментами соціальної роботи і місцевими відділами Національної служби охорони здоров’я. Як стверджують британські аналітики, це відмежування управління охороною здоров’я від управління соціальним обслуговуванням на місцях було фундаментальною помилкою, адже крім порушення механізму демократичної відповідальності у системі охорони здоров’я, виник організаційний бар’єр між медичними та соціальними службами й зникла наступність і безперервність у наданні послуг населенню. Дана проблема ускладнюється й тим, що послуги в системі охорони здоров’я надаються безкоштовно, тоді як необхідність оплати послуг соціальної роботи залежить від результатів перевірки матеріального становища клієнта. Як наслідок, одна й та сама послуга, приміром, догляд за немічною людиною за місцем проживання, може бути безкоштовною в одному випадку, а в іншому – платною. Отже, саме тут потрібно шукати першопричину більшості проблем, з якими щоразу стикається уряд при довгостроковому плануванні соціального обслуговування населення, розробці загальнонаціональних стандартів опіки тощо [73]. Розглядаючи організаційні недоліки соціальної роботи у Великій Британії, варто звернути увагу і на питання соціального законодавства, яке є специфічним для кожної країни Об’єднаного Королівства і, до того ж, досить роздрібненим, а іноді й суперечливим. Так, наприклад, у своїй діяльності соціальні працівники все ще звертаються до Закону “Про соціальну роботу” (Шотландія), хоча багато з його положень були замінені такими нормативно-правовими актами, як Закон “Про громадську опіку і охорону здоров’я” (Community Care and Health (Scotland) Act 2002) і Закон “Про дітей” (Children (Scotland) Act 1995). Водночас багато аспектів у сфері соціального захисту неповнолітніх регулюються іншими законами, зокрема, стосовно усиновлення – Adoption (Scotland) Act 1978, середньої освіти – Standards in Scotland’s Schools etc. Act 2000 і т.д. При цьому юридичні норми різних документів, як щойно наголошувалось, часто є неузгодженими і можуть суперечити одна одній, що, звичайно, викликає деякі труднощі у

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75