Педагогіка - трудових та інших видів спільнот дітей, молоді та дорослих; 7) профілактику та коре...

Інше - Педагогіка

трудових та інших видів спільнот дітей, молоді та дорослих; 7) профілактику та корекцію девіантної поведінки молоді як важливу частину молодіжної політики та ін. Соціальна робота з дітьми і сім’ями у Великій Британії, крім тих загальноприйнятих принципів, які застосовуються у соціальній роботі (дотримання прав людини, доступність соціального обслуговування, адресність, клієнтоцентризм, конфіденційність, профілактична спрямованість, діяльнісний підхід тощо), опирається ще на ряд принципів: а) недопустимість тиску у соціальній роботі з дітьми та сім’єю; б) партнерські відносини з усіма членами сім’ї; в) орієнтація на здібності і потенціал людини; г) врахування думки дітей; ґ) співпраця з іншими агентствами; д) зняття напруги між опікою і контролем [79]. Ще одне вихідне положення соціальної роботи з дітьми у Великій Британії наголошує на тому, що дитина від народження є хорошою, “незіпсованою”, схильною лише до позитивної поведінки. Тобто, як бачимо, в даному випадку теоретичні підходи соціальної роботи базуються на соціологічних теоріях у поясненні природи відхилень у поведінці, згідно з якими, девіації – це, як правило, не стільки результат індивідуальних патологій, скільки факт такої соціальної взаємодії індивідів, яка сприяє негативній соціалізації. Тому більшість проявів девіантної поведінки з боку дитини тлумачаться британськими соціальними працівниками як індикатори, що свідчать про несприятливу ситуацію у сім’ї, соціальному оточенні дитини, про можливість її кривди. Ось, наприклад, перелік відхилень у поведінці, які можуть свідчити про можливу кривду або недбале ставлення до дитини: 1) постійна настороженість; 2) страх перед дорослими; 3) небажання спілкуватися; 4) різко виражена ворожість, агресія у ставленні до однолітків; 5) втечі з дому; 6) неврівноважені емоційні реакції, частий плач дитини; 7) занадто приязне, дружнє ставлення до незнайомців; 8) дії, що мають відверто сексуальний характер; 9) періодичні нічні кошмари та мимовільне сечовиділення у ліжку [80]. Саме поняття дитячої кривди було сформульоване у 1988 році і може проявлятися у вигляді: фізичної кривди, емоційної образи, сексуального насилля, нехтування і неадекватної опіки [81]. В Україні донедавна такий термін взагалі не вживався, і лише з 2001 р. почало формуватися законодавство про попередження насильства в сім’ї. Зокрема відповідним законом визначається 4 види насилля: фізичне, сексуальне, психологічне і економічне [82]. Отже, можемо стверджувати, що першочерговим спільним завданням сім’ї, школи, соціальних закладів місцевої влади, волонтерських організацій, приватного сектору, громади у Великій Британії є забезпечення добробуту дитини, належних умов її виховання. Лише у такий спосіб можна уникнути відхилень у поведінці дитини, тобто запобігання правопорушенням є похідною функцією соціального захисту неповнолітніх. Розглянемо структуру і функціонування британської системи соціального захисту неповнолітніх. На рисунку 3.2 відображено основні етапи та конкретні дії щодо соціального захисту дитини [83]. У випадку виявлення чи підозри заподіяння кривди вирішення кожної окремої справи забезпечується взаємодією таких посадових осіб та агентств: 1) департамент соціальної роботи, який покликаний надавати широке коло превентивних послуг і допомогу сім’ям з дітьми; 2) доповідач комісії у справах неповнолітніх (Reporter to Children’s Panels), до якого направляються діти з потребами захисту, контролю, консультування, лікування; 3) громадські прокурори (Procurators Fiscal), які несуть відповідальність за розслідування кримінальних справ і, зокрема, незвичайних випадків смерті у своєму районі; 4) поліція, яка розслідує обставини злочинів проти дитини і збирає докази для наступного представлення їх громадському прокурору; 5) служби охорони здоров’я: лікарі, медсестри, громадські медико-соціальні працівники (Community Nursing Staff), які діагностують медичні аспекти кожного випадку кривди дитини; 6) департамент освіти, який повинен ініціювати розслідування у разі виявлення кривди дитини; 7) волонтерські організації, як, наприклад, Шотландське королівське товариство по запобіганню жорстокому поводженню з дітьми (RSSPCC) [84].

Направлення Сім’я

СПРАВА

Оцінювання

Кінець дії Підтримка

волонтерського

сектору

Кінець дії або

підтримка

волонтерського Кінець дії

сектору

Моніторинг

Результат

Продовженя/ зняття з обліку

Рис. 3.2. Процес соціального захисту неповнолітнього у Великій Британії Спробуємо порівняти структуру британської системи соціального захисту неповнолітніх з вітчизняною. Відповідно до законодавства України [85, 86], соціальний захист та профілактика правопорушень серед неповнолітніх забезпечується такими суб’єктами: 1) Державним комітетом у справах сім’ї та молоді, Республіканським комітетом у справах сім’ї та молоді Автономної Республіки Крим, службами у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад; 2) школами та професійними училищами соціальної реабілітації у структурі органів освіти; 3) центрами медико-соціальної реабілітації у структурі закладів охорони здоров’я; 4) центрами соціально-психологічної реабілітації при службах у справах неповнолітніх; 5) притулками для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх; 6) судами; 7) кримінальною міліцією у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ; 8) приймальниками-розподільниками для неповнолітніх органів внутрішніх справ; 9) виховно-трудовими колоніями Державного департаменту України з питань виконання покарань; 10) іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, окремими громадянами. Звідси випливають два основні висновки: 1. В Україні система соціального захисту неповнолітніх тяжіє до вертикальної ієрархії, тобто наявними є чітке функціональне розмежування і відносини підпорядкування між вищестоящими і нижчестоящими суб’єктами, тоді як у Великій Британії ця система має лінійну структуру – усі суб’єкти місцевого рівня взаємодіють в одному напрямку. 2. Помітною є відсутність у вітчизняній системі такого органу, як департамент соціальної роботи, котрий виконує координуючу і контролюючу роль по відношенню до всіх елементів системи. Також невизначеною є роль громадськості як важливого суб’єкта соціальної роботи. Вважається, що серед вищеназваних агентств у Великій Британії вчителі та інші працівники навчальних закладів

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75