У випадку виявлення неблагополучної сім’ї, в якій не створені належні умови для нормального розвитку дитини, більше того, її ображають, карають, чи взагалі не звертають на неї уваги, i це негативно починає позначатися на поведінці дитини, її тимчасово вилучають з такого середовища.

Найбільш поширеними заходами в подібних випадках є “fostering” і “mainstay” [97]. Точний переклад цих термінів зробити досить важко, але суть їх в тому, що вони означають догляд за чужою дитиною, особливий вид опікунства. “Fostering” передбачає перебування у прийомній сім’ї (якій частково делегуються батьківські права) на протязі тривалого періоду часу, як правило, до повноліття. Проте контакти дитини з справжніми батьками зберігаються, i як тільки умови в сім’ї стають більш сприятливими для виховання дитини, наприклад, економічні, вона знову повертається до своїх батьків. “Mainstay” передбачає догляд за дітьми віком від 11 до 17 років на коротший період, найчастіше це – всього кілька місяців, у зв’язку з тимчасовими труднощами в сім’ї дитини. Якщо ці труднощі зникають, дитина повертається в сім’ю, якщо ж сім’я продовжує переживати важкий період, то оформляється “fostering”. Крім того, існує ще один невідомий в Україні вид догляду за дітьми із неблагополучних сімей – “emergency care” – догляд у надзвичайних (критичних) ситуаціях. Він має місце тоді, коли виникає необхідність негайно ізолювати дитину від негативного впливу в сім’ї, наприклад, коли трапилась яка-небудь надзвичайна подія, яка може викликати психічну травму у дитини (вбивство, арешт, аварія i т.д.). У таких випадках дитина передається для догляду в іншу сім’ю на кілька днів чи тижнів до остаточного вирішення питання про її подальшу долю. Люди, які в будь-який час дня і ночі готові прийняти в свою сім’ю чужу дитину, називаються “carers” (ті, що турбуються, доглядають). Ними можуть бути сімейні і одинокі люди, яким виповнилось 25 років i які виявили бажання виховувати чужих дітей. Цікаво відзначити, що в тих випадках, коли у дитини виникають якісь проблеми у сім’ї і вона не бажає в цей день повертатися додому, можна залишитися у спеціальному центрі, де є кілька спальних кімнат. Це, на наш погляд, дуже важливо, бо у подібних випадках діти тікають з дому, проводять час на вулиці, де можуть стати співучасниками або жертвами злочину. Хочемо звернути увагу на те, що в Україні схожі функції повинні виконуватися притулками для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх. Так, їх основними завданнями є соціальний захист позбавлених сімейного виховання неповнолітніх, які опинилися в складних житлово-побутових умовах, залишили заклади освіти, та створення належних житлово-побутових і психолого-педагогічних умов для забезпечення нормальної життєдіяльності неповнолітніх, надання їм можливості для навчання, праці та змістовного дозвілля [98]. Відповідно до законодавства України, до притулку приймаються неповнолітні, які: 1) заблукали; 2) були покинуті батьками або піклувальниками; 3) жебракують, і місце знаходження їх батьків не встановлено; 4) залишилися без піклування батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників); 5) залишили сім’ю чи заклад освіти; 6) вилучені кримінальною міліцією у справах неповнолітніх із сімей, перебування в яких загрожувало їх життю і здоров’ю; 7) втратили зв’язок з батьками під час стихійного лиха, аварії, катастрофи, інших надзвичайних подій; 8) не мають постійного місця проживання і засобів до життя; 9) самі звернулися за допомогою до адміністрації притулку [99]. Проте, кількість таких притулків