Ми мали змогу відвідати один з таких закладів, а саме: Douglas Child & Family Centre. Потрібно сказати, що заклади такого типу нагадують наші дитячі садки, проте є ряд відмінностей, зокрема у кадровому забезпеченні, що викликано специфікою контингенту клієнтів, з якими проводиться соціальна робота. Згідно з вимогами законодавства, при роботі з дітьми встановлено такі нормативи кількісного забезпечення працівниками: діти віком до 1 року – 1 працівник на 1 дитину, діти 1-2 років – 1 працівник на 3 дітей, 2-5 років – 1 працівник на 6 дітей. При роботі з дітьми, які мають відхилення у поведінці, кількість працівників збільшується в 1,5 рази стосовно відповідної вікової категорії неповнолітніх [104]. Персонал цього закладу намагається створити безпечну, теплу атмосферу опіки для того, щоб діти могли проявляти свої нахили, виробляти у себе впевненість і самоповагу. Кожна дитина є особистістю і вимагає відповідного ставлення. Демонструючи у повсякденному спілкуванні приклад хорошої поведінки, працівники тим самим заохочують дітей до відтворення зразків позитивних дій і уникнення негативних. Тому ні в якому разі не допустимі фізичні покарання. Крім цього, вихованцям забороняється приносити з собою іграшкову зброю, а також відеокасети із записами мультфільмів, де показані боротьба, насилля. Наприклад, забороненими для перегляду є такі популярні у нас “Черепашки ніндзя”. З дітьми, які відстають у розвитку, мають відхилення у поведінці, дітьми з неблагополучних сімей проводиться додаткова індивідуальна робота.

Значна увага у Великій Британії приділяється дітям, у поведінці яких вже проявилися певні відхилення і які вже здійснили проступки, правопорушення. У випадку здійснення злочину неповнолітнім до 16 років, справа не розглядається в суді. Для цього існує система “Children’s Panels” і “Children’s Hearings”. Запровадження “Children’s Hearings” (“дитячі слухання”) – системи дитячих судів – було однією з головних змін, передбачених Законом 1968 року. У квітні 1971 р. “слухання” перебрали від загальних судів основну відповідальність у сфері судового провадження по справам дітей, яким ще не виповнилося 16 років і які скоїли злочин або інше правопорушення, а також потребують опіки та захисту. Загальні принципи слухання по справі неповнолітнього були рекомендовані Комітетом дитини і молоді Kilbrandon, створеним у 1964 р. Комітет вважав, що в той час суди у справах неповнолітніх (juvenile courts) були неспроможні розглядати справи дітей через те, що їм потрібно було поєднати в собі характеристики кримінального суду з характеристиками агентства по догляду. Для відокремлення цих функцій було рекомендоване наступне: питання встановлення фактів залишалося під юрисдикцією суду, тоді як питання про догляд переходило у відання нового виду слухань [105].

“Children’s Panels” – комісія у справах неповнолітніх –