Ці люди проходять спеціальну підготовку за відповідними програмами. Як правило, члени цієї комісії забезпечують роботу “Children’s Hearings” – процес слухання дитячих справ, в якому беруть участь 3 члени комісії (обов’язково повинні бути присутні жінки й чоловіки). Кожний регіон і острови мають власну комісію з питань дитячого слухання. У Шотландії налічується близько 1700 членів таких комісій. Слухання найчастіше відбувається в сім’ї за місцем проживання в присутності батьків i дитини, поведінка яких обговорюється. Цьому передує глибоке, всебічне вивчення дитини (медичне, психологічне, психіатричне), бесіди з соціальним працівником, вчителями. Кожен регіон і острів має також службову особу – доповідача комісії у справах неповнолітніх. Саме до нього відразу направляється проблемна дитина. Доповідач, після ознайомлення з конкретним випадком, може діяти різними способами. Він може вирішити, що ніяких заходів не вимагається взагалі. Або ж, на його думку, дитина має одержати підтримку від департаменту соціальної роботи на добровільній основі; або він може прийняти рішення про виголошення попередження від поліції. Якщо він вважає, що заходи нагляду є необхідними і обов’язковими, то може ініціювати слухання справи дитини з метою розгляду конкретного випадку і прийняття рішення про те, як слід врегулювати проблему дитини, виходячи з її найкращих інтересів. У випадку, коли вважається, що за дитиною необхідний обов’язковий нагляд, спеціалісти, які проводять слухання, можуть вимагати, щоб дитину було розміщено у фостерній сім’ї, закладі за місцем проживання або вдома під наглядом соціального працівника. Обов’язкові заходи нагляду щодо неповнолітніх встановлюються у наступних випадках: 1) відсутність контролю з боку батьків; 2) неповнолітній перебуває у оточенні, що справляє на нього негативний вплив, становить моральну загрозу; 3) нестача батьківської турботи може спричиняти страждання дитини чи відчутно погіршувати її стан здоров’я і нормальний розвиток; 4) неповнолітньому або іншій дитині з цієї самої сім’ї заподіяно шкоду, за яку законодавством передбачено кримінальну відповідальність; 5) неповнолітній є або може стати членом сім’ї, у якій було скоєно злочин; 6) дитина жіночої статі є членом сім’ї, у якій внаслідок сексуального насилля над іншою особою жіночої статі мав місце інцест; 7) неповнолітній регулярно не пропускає заняття у школі без наявних на те причин; 8) неповнолітній вчинив правопорушення; 9) немедичне вживання неповнолітнім летючих речовин шляхом навмисного їх вдихання для отримання галюциногенного ефекту; 10) по справі неповнолітнього здійснюється судове провадження; 11) неповнолітній перебуває під опікою органів місцевої влади, і його поведінка потребує спеціальних заходів нагляду і контролю [106]. Інший запобіжний захід передбачає направлення у спеціальні школи для дітей з відхиленнями у поведінці, про які ми вже згадували. У кожному місті є такі школи. Вони розраховані всього на 20-25 учнів, в кожному класі – не більше 5 учнів. Дітям приділяється надзвичайно велика увага, як в навчанні, так i в корекції вад поведінки. У школі діти перебувають близько 5-6 годин, після чого повертаються додому. Такі школи створені окремо для дітей від 10 до 14 рр. i для підлітків 14-16 рр. Діти можуть відвідувати їх від кількох місяців до кількох років в залежності від того, чи є позитивні зміни у їх поведінці. Шкіл-інтернатів для важковиховуваних дітей дуже мало. У деяких випадках діти з незначними відхиленнями у поведінці продовжують навчатися у своїй школі, але після обіду вони обов’язково відвідують спеціальні центри соціальної роботи, де з ними працюють спеціалісти (соціальні працівники, психологи, медики) за індивідуальною програмою. Програма може бути розрахована на строк від 1 до 3 місяців. Прикладом такої роботи з дітьми може бути діяльність Kirkton Resource Centre в м.Дандi. Центр забезпечує корекційно-профілактичну роботу з підлітками та молоддю віком від 10 до 20 років. В центрі працюють 10 штатних соціальних працівників. Індивідуальна i групова робота проводиться у відповідно обладнаних приміщеннях. В таких центрах, як правило, є спортзал, басейн, кімнати відпочинку, комп’ютерна кімната, ігрова кімната, бібліотека, кімната для занять мистецтвом, ванна, кухня тощо. Є також кімната психологічного розвантаження (релаксації). Це невелике, надзвичайно затишне приміщення, де багато рослин, акваріуми, картини на стінах, використовується ефект “кольорової музики”. Практика показує, що приблизно в 70% випадків інтенсивної роботи з такими дітьми в центрах спостерігаються позитивні зміни у їх поведінці. Якщо цього не вдалося досягти, вживають інші заходи впливу на дитину. Багато уваги приділяється молоді з особливими освітніми потребами. Так, відповідно до законодавства у сфері освіти, всі молоді люди, які стоять на обліку із записом “потреба в чомусь”, повинні пройти оцінювання своїх майбутніх потреб до того, як вони досягнуть випускного віку у школі. Це дозволить створити необхідні умови, покликані допомогти молоді повноцінно адаптуватись до дорослого життя [107]. Крім цього, Закон “Про інвалідів: послуги, консультації і представництво” (Disabled Persons (Services, Consultation and Representation) Act 1986) покладає на місцеві органи влади обов’язок офіційного контролю за реєстрацією потреб неповнолітніх з тим, щоб гарантувати їм догляд з боку дорослих. Стаття 13 цього закону передбачає, що перш ніж проводити оцінювання майбутніх потреб учнів, які стоять на обліку, органи освіти звертаються до департаменту соціальної роботи. Останній повинен встановити чи має місце