Саме ми, українці, маємо усі підстави пишатися тим, що наша Батьківщина ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.

Роз’єднаність, невміння дійти згоди як у родині, так і у суспільстві дуже шкодить нам, нашому благополуччю, затьмарює радість життя. Тільки мир і злагода, взаємодопомога, подолання особистого егоїзму принесуть щастя і впевненість у майбутньому.

Вчитель.

Сьогодні ми маємо свою державу, хочемо жити в мирі і дружбі зі своїми сусідами – поляками, румунами, росіянами... Хочемо мати багату, демократичну Україну. Багато людей наших нині бідують, інші – купаються в достатку. Не будьмо ж безчесними і корисливими.

Хочеться звернутися до всіх людей: єднаймося, організовуймося. У нас одна держава. Спільно дбаймо про наш дім – ім’я якого – Україна!

Учень.

Всім миром ми нині повинні боротися проти знищення природи: думати про те, як зберегти воду і повітря, як посадити сад по всій Україні, як знову барвистими квітами прикрасити нашу землю. Все це потребує героїчної праці. Але перш за все це потребує доброго серця, невтомних рук, та розуміння того, що без щоденної роботи по збереженню природи нам просто не вижити.

Вчитель.

Хіба можемо и забути трагічні події квітня 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому.

Нині поля і луки, і ліси і озера, річки й ставки Чорнобильщини тяжко вражені невидимою чорною хворобою. Здичавіла земля, хоча ще квітнуть і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його колись цілющими дарами. Чорне коло невідомо скільки років залишиться незагоєною раною на лоні природи, закарбується в серцях людей.

І по-новому, гнівно, як вирок недолугості і безглуздю, звучать рядки Ліни Костенко.

Учень.

Загидили ліси і землю занедбали.

Поставили АЕС в верхів’ях трьох річок.

То хто ж ви є, злочинці, канібали?!

Ударив чорний дзвін. І досить балачок.

В яких лісах іще ви заберложені?

Що яничари ще занапастать?

І мертві, і живі, і ненароджені

Нікого з вас до віку не простять.

Вчитель.

Кожна людна не має морального права стояти осторонь екологічних турбот, бути пасивним, спостерігачем, бо все менше й менше залишається на нашій землі місць, де людина почувала б себе у цілковитій безпеці.

Ми повинні пам’ятати, що тільки в наполегливій праці людина може допомогти природі.

Учень.

"Світ не без добрих людей" – пісня Т.Кукурудзи.

Ти скажеш: "Світ не без добрих людей".

І серце моє оживає,

Тому що я згадую тих лиш людей,

Що пісня про них не вмирає.

У пам’яті образи чесних людей,

Прекрасних, ласкавих, привітних!

Стараюсь забути багато людей,

Людського звання не гідних.

Старайся завжди прожити лиш так,

Щоб потім про вас пам’ятали,

Про ваше прекрасне і чесне життя

Народні пісні розказали.

Для всіх людей чесних, привітних і добрих

Співаю пісень я і граю,

Щоб більше людей цих було на землі,

Боротись усіх закликаю!

Будемо боротись за світлий той час,

Коли будуть чесні лиш люди,

А тих, що щасливо нам жить заважають,

Повік на землі хай не буде.

Висновок вчителя.

Тема. Тепло моїх долонь і розуму і серця я Україні милій віддаю.

Мета. Розширювати і поглиблювати поняття громадянськості. Розвивати у дітей прагнення бути свідомим громадянином України, виховувати почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю, формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів народу, глибоку повагу до батьків, до землі, до рідної України.

Обладнання. Вислови, рушник, прапор.

Вислови:

"Хто людям добра бажає, той собі має".

"Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе".

"Дитино, глянь навкруг, яка твоя земля:

Красива, дивовижна і єдина.

Усе тут дороге: ліс, гори і поля,

Бо це вітчизна наша – Україна".

Вчитель.

Друзі мої! Вітаю вас із початком навчального року. За давнім українським звичаєм вітаю вас хлібом на вишиваному рушнику. Хліб – це символ безпечності життя, вічного оновлення природи. Рушник супроводжував людину усе життя: охрещене немовля загортали в рушник, молода пара вінчалася на рушникові, на рушниках опускали в домовину.

На Україні є ще один звичай. Всяку нову добру справу починати з молитви. І наш перший урок почнемо з молитви, яку написав Євген Сверстюк.

Учениця.

Слава тобі, Господи,

Під сонячним небом,

Де я народився,

Дай нам велику силу на подвиг оновлення,

Зміни нам ліниві серця

І оживи душі,

Щоб ми могли в поті чола

Орати і сіяти свою занедбану ниву,

Просвіти, Господи, душу мою

І відкрий мені дорогу стати тим,

Ким повинен бути на землі твоїй.

Вчитель. Оголошую тему та мету уроку.

Сьогодні ми перегорнемо сторінки історії України, переконаємось, що український народ справедливо називають народом трудівником, народом-поетом, народом митцем.

Наш народ прожив багату й бурхливу історію на лоні сонячної і мальовничої природи.

У складних умовах українському народові доводилось віковічно захищати свою волю, доводилось бути й поневоленим. Боротьба за свою долю виховала в нашого народу найяскравішу, найхарактернішу традиційну рису – волелюбність.

Сьогодні ми маємо свою державу, хочемо жити в мирі і дружбі з своїми сусідами. Хочемо мати багату, демократичну Україну, тому ми повинні єднатися, організуватися. У нас одна держава. Спільно дбаймо про наш дім – ім’я якого – Україна.

А тепер давайте пригадаємо, що це за дата 24 серпня? Було проголошено 1991 року Акт Незалежності України.

В ньому знайшло історичне втілення, віковічне прагнення українського народу до волі. Дев’ять років нелегкого державного буття остаточно і безповоротно довели, що Україна є і буде завжди суверенною державою.

Вчитель.

Нас обіймає радість від того, що перед світом гордо майорить наш правічний синьо-жовтий стяг, а на ньому золотий тризуб – символ волі,