сяє вам навіть тоді, коли зникає віра у власні сили. Хай школа залишається для вас промінчиком любові і добра, а спогад про дитинство приходитимуть з іменем першої вчительки.
- Слово Парасці Прокопівні.
(Звучить вальс учні роблять коло і танцюють з першою вчителькою).
1 ведуча.
Із маленької початкової школи, із теплих і ласкавих рук першої вчительки ви – сьогоднішні випускники, попали у велику школу, з багатьма вчителями та класними кімнатами. Як легко було б вам загубитись в цьому шумному шкільному морі, якщо б вас не зустріли і підтримали турботливі руки класного керівника. Він завжди був з вами, і ще довго доля буде хвилювати його.
Слово класному керівнику.
2 ведуча.
Дорогі випускники! 11 років тому несміливих і тендітних вас привели в школу ваші найрідніші люди – тато і мама. Кожному із вас вони подарували найцінніше – життя. Вам жити і дарувати іншим. Хай завжди скрізь і всюди зігріває вас материнське серце. І де б ви не були, пам’ятайте, що ніщо не вічне – вічні матері.
1 ведуча.
Я знаю, ти довго молилась Богу,
Щоб синові й дочці він долю щасливу послав,
Коли проводжала в далеку дорогу,
Де плакало сонце між квітів і трав.
2 ведуча.
Я світ обійму і своїми руками
Збудую щасливе життя.
І пісня, і слово, що лине від мами,
Омріяне зробить твоє майбуття.
Піднімаються на сцену 2 дівчинки із запаленими свічками і 2 матері, що несуть хліб та сіль на вишитому рушнику.
1-а мама.
Цей рушничок і хліб,
Заквітчаний піснями,
Щоб вас від зла й біди оберігав,
Дав наснагу і поїв піснями,
2-а мати.
Рідні наші діти! На щастя, на доля, на довгі роки хлібом, вирощеним на рідній землі, благословляємо вас. Запам’ятайте смак цього хліба, і хай через роки кличе він вас до рідної домівки.
На фоні музики матері підходять до кожного випускника, а ті низько вклоняються хлібові, приймаючи благословення.
Батьки дарують рушник і хліб директору школи.
На сцену вибігають молоді школярі.
1.
Падає в вечірній тиші школа
Вам свої останні позивні,
І на серці терпко, як ніколи,
Ти ще учень,
І водночас – ні!
2.
Хай завжди буде –
Літо і прощання,
Легенький смуток і веселий сміх,
Останній вечір і палкі бажання,
Вітаєм, друзі, з святом вас усіх.
3.
Прощаються з вами вчителі, які вчили вас стільки років!
Прощаємось з вами і ми, ваші молодші товариші.
Ми тепер заздримо вам, адже ви стали майже дорослими.
4.
Тепер перед вами відкривається велике життя, з усіма його радощами і труднощами. Але де б ви не були, як би не склалась ваша доля, завжди пам’ятайте про нашу школу.
Учні по черзі говорять слова.
- Дорогі випускники! Радіємо за вас!
- Співчуваємо вам!
- Вітаємо із цим веселим і сумним святом!
- За порогом школи ви зустрінетесь з таким звабливим, таким загадковим, таким непростим дорослим життям, що ви просто зможете розгубитися, адже у вас з’явиться стільки прав!
(Жартують)
- Ви можете зовсім не дивитись в бік рідної школи.
- Навіть не вітатися з учителями.
- А можете приходити щодня.
- Маєте право вчитися далі або не вчитися зовсім.
- Виходити заміж і женитися або ніколи не виходити заміж і не женитися.
- Прийти в перший клас рідної школи, тримаючи за руку власного сина чи дочку.
- Але нажаль, уже ніколи не зможете дістати сердитий запис у щоденнику.
- Вислухати, що гірших учнів за вас у школі немає і не було ніколи.
- Прогуляти урок чи отримати 1 бал.
5.
Для вас починається нове життя.
Від шкільного порога хай веде
Невідома дорога до життя.
В суєті не згубіть доброти,
Силу духу черпайте в любові.
Хоч не легко вам буде іти,
Не цурайтеся рідного слова!
Не згубіть своє чесне ім’я.
Правда є у житті лиш єдина!
Не забудьте, що вище нема
Від імення – Людина!
Пісня “Усмішка”.
1 ведуча.
Шановні випускники! А от спробуйте уявити, що машина часу перенесла вас на 11 років назад. І ви знову, тримаючись за руки мам і тат, стоїте на шкільному подвір’ї.
Заходять учні-першокласники.
Чи впізнаєте ви себе у цих кумедних дівчатках та хлопчиках?
2 ведуча – бере інтерв’ю в 11 кл.
- Як був ти одягнений, коли йшов до першого класу?
- А були серед вас такі, які плакали, не хотіли йти до школи?
- А хто пам’ятає віршик, який розповідав на святі першого дзвінка?
- А пам’ятаєте свою першу оцінку?
- Пригадайте, хто з ким дружив у першому класі, хто з ким сидів за однією партою, хто з ким бився?
Випускниця.
Тепер, згадуючи ті далекі роки, ми дивуємося, невже це були ми? Так, це були ми. Тепер подорослішали, стали веселими, справедливими, чарівними і надійними в дружбі.
Першокласники.
Дорогі випускники!
Від найменших жителів нашої школи
Шлем вам найкращі вітання свої,
Нашу сім’ю не забувайте ніколи,
Школа є мати – ви діти її.
2.
Нехай ми зовсім не великі,
Ми перейшли у другий клас.
Ми ваші братики й сестрички
І доганяти будем вас,
І будем мати вмілі руки,
І будем знати всі науки.
3.
Дозвольте сьогодні вас привітати.
Бо день такий буває раз в житті,
Здоров’я, щастя щиро побажати
На все життя, на довгий вік.
4.
Хай квітує доля у роках прекрасних
І приносять літо ніжність і тепло.
Хай у кожній днині світить сонце ясне
І завжди дарує вам щастя і добро.
1 ведучий.
Ой, а далі що?
Знову Василько запізнився,
А бачу, бачу, йде він.
(На велосипеді в’їжджає Василько)
Василько.
- Добрий вечір! Я приїхав на свято.
Випускник.
- Ну як?
Василько.
- Та як тобі сказати?
Вже поволі став звикати!
Кращі оцінки діставати.
Випускник.
- Друже, бачу, що і ти будеш в старших класах.
Василько.
- А як уроки, де їх вчать?
Із групою чи дома?
Випускник.
- Та на перервах, між дзвінками,
Усім ця річ відома.
Василько.
- Одна учителька у нас,
Чому ж у вас багато?
Випускник.
- Усі вважають:
