“Естетичне виховання школярів засобами літератури”

Зміст

Вступ

Розділ перший. Теоретичні основи естетичного виховання.

Концепція естетичного виховання.

а) Концепція естетичного виховання за Ф. Шіллером (з оглядом відповідних аспектів теорії І. Канта).

б) Концепція естетичного виховання з сучасного погляду: мета та сутність.

Мистецтво – найважливіший засіб естетичного виховання.

а) Культурно-виховне значення мистецтва.

б) Виховні можливості художньої літератури.

в) Мистецтво (зокрема художня література) і ціннісні орієнтації особи.

Розділ другий. Методично-практичні засоби естетичного виховання.

2.1. Специфіка, методи та засоби естетичного виховання.

2.2. Роздуми щодо актуальності застосування засобів літератури та зацікавлення нею школярів.

Висновки

а) до першого розділу.

б) до другого розділу.

Список використаних джерел.

Вступ

Дане дослідження присвячене проблемі естетичного виховання школярів засобами літератури. Проблема ця видається важливою і актуальною особливо у наш час, коли нові покоління перебувають у тривалому процесі так званої “переоцінки цінностей” – так званому, оскільки далеко не завжди даний процес призводить до результатів, які були б бажані.

У час телебачення і комп’ютерних технологій, які досягли неочікувано високого рівня розвитку часто можна спостерігати ситуацію, при якій молодь та, особливо, діти, приділяють менше, а то й взагалі мало уваги книзі, забуваючи при цьому, яким безцінним скарбом вони наділені, настільки звичайною і, можливо, “відсталою”, несучасною здається нам книга. Здається, в якості носія інформації вона вже відіграла або невдовзі перестане відігравати свою роль.

Часто можна спостерігати ситуацію, при якій діти проводять безліч часу біля екранів комп’ютерів, прищеплюється думка, нібито таким чином можна замінити (хоча радше “підмінити”) розвиток особистості, закріпити у свідомості певні ціннісні орієнтації.

Часто можна зіткнутися з проблемою, коли учень практично не орієнтується у здобутках світової літератури. І, що найгірше, не прагне цього, оскільки йому це видається занадто несучасним, зайвим, можливо досить складним і деякою мірою моралізаторським. Він може не вбачати потреби у книзі оскільки, як йому здається має чим замінити її, чим заповнити порожнечу власної душі, яка, зазвичай, просто-напрсто, стає ще глибшою від вживання “сурогатів”, хоча це не завжди є помітне одразу...

У світі вищесказаного об’єктом дослідження даної роботи є естетично-виховний вплив мистецтва взагалі, і художньої літератури зокрема, на особистість.

Метою дослідження є продемонструвати унікальний і незамінний вплив мистецтва і художньої літератури на розвиток особистості і її ціннісних орієнтацій, необхідність естетичного виховання як такого, методи та засоби, які дозволяють досягнути вищевказаної мети на практиці.

Дану мету планується висвітлити:

а) давши уявлення про концепцію естетичного виховання у її розвитку;

б) аналізуючи культурно-виховне значення і можливості мистецтва і художньої літератури, їхній вплив на розвиток морально-естетичних цінностей особи.

в) окреслюючи методи та засоби естетичного виховання;

г) роздумуючи про можливості та доцільність застосування методів естетичного виховання засобами літератури на практиці.

Виходячи з цього, структура даної курсової роботи містить у собі вступ, два розділи, перший з яких є присвячений теоретичним основам естетичного виховання, другий – методично-практичним засобам (розділи містять у собі підрозділи, в яких конкретизуються певні аспекти теми, яка аналізується), висновки (окремо – по кожному розділу), список використаних джерел.

Розділ перший. Теоретичні основи естетичного виховання.

Концепція естетичного виховання.

“Ми прагнемо того, що здається нам

прекрасним, а найвищою метою

прагнення є те, що справді прекрасне”.

“Приємні речі дають задоволення, а

з прекрасним одні приємні, інші

вартісні самі по собі”.

Арістотель

“метафізика” ХІ, 7.

“Риторика” 1, 6.

а) Концепція естетичного виховання за Ф. Шіллером (з оглядом відповідних аспектів теорії І. Канта).

Значний внесок у розроблення проблем естетичного виховання було зроблено видатним представником німецької культури кінця ХVІІІ ст. поетом, філософом та істориком Фрідріхом Шіллером (1759-1805 рр.).

Власне, Ф. Шіллер і ввів сам термін “естетичне виховання”. Його творчість входить до золотого фонду просвітительської культури, німецької класичної філософії. Вона посідає чільне місце в історії світової естетики.

Провідна роль, яка належить у теоретичному доробку Ф. Шіллера питанням естетичного виховання, зумовлювалася загальними особливостями його філософсько-естетичного світогляду, який сформувався в руслі традицій просвітительського моралізму під впливом англійської моральної філософії ХVІІІ ст., а також німецької філософії, зокрема філософської системи Канта.

Коротко розглянемо основні аспекти естетичної концепції Канта. Кант вважав, що в основі естетичної насолоди лежить чиста форма доцільності як такої – “доцільність без цілі”.

Це твердження Канта згодом виникло чимало критичних зауважень і нарікань. І все ж як вираження позиції, що історично протистоїть не менше однобічними намаганнями безпосередньо “пристосувати” естетичне і художнє начало для обслуговування виключно тих чи інших конґюнктурних цілей, вказана точка зору має бути врахована. Тим більше, що концепція “доцільності без цілі” безпосередньо вводить до естетичного розгляду такий феномен, як гра, позитивний культуротворчий і виховний потенціал, якого слідом за Кантом був яскраво висвітлений уже якраз в естетиці Ф. Шіллера.

Разом з цим зведення мистецтва й естетичного відношення загалом тільки до гри, як своєрідного втілення принципу формальної доцільності має і небезпечні, негативні сторони – саме з точки зору морально-естетичного розвитку особистості.

Кант, на відміну від численних буржуазних естетиків культурологів це прекрасно усвідомлював. Тому він не зупиняється на суто “ігровому”, формалістичному розумінні естетичного відношення, а встановлює більш глибокий “прообраз смаку” – щоправда не для “чистого”, а лише для “інтелектуалізованого” естетичного судження. Таким прообразом, на думку Канта, виступає ідеал прекрасного, який на відміну від суто формальної (“чистої” або “вільної”) краси, має вже безпосереднє відношення до цілей та ідей людського розуму.

Оскільки ж розум, а не розсудок Кант розглядає насамперед як джерело моральності, не дивно, що й ідеалом краси, на його думку, може виступати тільки людина, причому лише тоді, коли в її