Саме з себе і саме в цьому віці треба починати змінювати світ. Носієм певних ідей, якостей завжди виступає людина, їхній провідник через свої дії у світ, інакше дані ідеї лишаться лише продекларованими. Треба знайти відгук цих прагнень та цінностей в своїй душі, зрозуміти їхню непроминаючу вартість і втілити в життя – та відтак створити їхній аналог, змінити реальність на краще!

Буває важко прилучити до читання дитину, що переобтяжена “прогресивними здобутками цивілізації” – комп’ютерами, телебаченням, низькопробною кінопродукцією.

Тут видається необхідним використати те, що доступне її розумінню і цікаве – для чого слід зрозуміти світ ідей та цінностей сучасного школяра.

До прикладу, певні шедеври кіномистецтва, хоч звичайно, не можуть розкрити всю глибину і красу літературного твору, але, принаймні, можуть зацікавити сюжетом, а відтак, привести і до знайомства з першоджерелом. Наприклад, відштовхнувшись від відомої в останні роки кіноверсії “Володар Кілець” Дж. Р. Р. Толкіна можна зацікавити дитину даним твором.

Казковий сюжет, інтригуюча зав’язка, істинно християнська парадигма Добра і Зла, історія про важливість вірного життєвого вибору, відстоювання своїх переконань навіть перед лицем Всеперемагаючої Темряви, навіть якщо ти видаєшся усім та й, зрештою собі самому, слабким та беззахисним, здатні сформувати в читача прекрасні ціннісні морально орієнтовані погляди.

Не варто одразу починати зі складного, з того що можливо на даний час дитину не зацікавить чи, в силу тих чи інших обставин, дитина не може правильно сприйняти та оцінити (в світлі цього видається визнається віково недоцільним розгляд у шкільних умовах деяких творів (Шекспір, Кафка, Еліот, Бодлер тощо), а звідси – примітивне, спрощене сприйняття та викладання).

Не варто, апріорі, відкидати те, що дитину цікавить, хоча можливо видається недоцільним. Скажімо, не слід критикувати Дж. К. Ролінг та її “Гаррі Поттера” (подякуємо їй вже за те, що діти проявляють бажання читати книги досить великого обсягу і не такі прості, якими вони можуть видатися на перший погляд) – книгу, яка містить безліч виховних моментів – сімейні цінності та їх відсутність, дитяча чистота та розбещеність, шляхетність почуттів, коли заради того, кого любиш ризикуєш життям, ба навіть душею, повага до викладачів ( і, до речі, різні позитивні та негативні вчинки останніх щодо учнів) тощо. Треба з розумінням підходити до дитячої свідомості та душі, не ламати те, що є, якщо не можемо дати щось краще, привести до чогось більш високого, чистого, світлого і не забуваючи, що для того, щоб дати це все – треба це все мати самому.

Висновки до першого розділу

Розглянувши концепцію естетичного виховання від І. Канта та Ф. Шіллера до її сучасного сприйняття ми можемо побачити її динамічність, її постійне перебування у процесі розвитку та вдосконалення, відповідно до філософських концепцій, поглядів на суспільні відносини та потреб сьогодення.

Не дивлячись на певні недоліки концепції Ф. Шіллера (подолання усіх суспільних протиріч та негараздів через естетичне сприйняття реальності на відповідне виховання; концепція, деякою мірою властива і А. Шопенгауеру) його теорія заклала основи утвердженню ідеалу всебічно, гармонійно розвиненої людини та акцентуванням відповідальної ролі мистецтва, естетичного виховання, як одне з ключових у процесі формування людини згідно з цим ідеалом.

Виходячи з цього підкреслюється важливість мистецтва, оскільки йому відводиться особлива роль у процесі формування особистості та її ціннісних орієнтацій. Мистецтво прилучає індивіда до інтелектуальних вершин людського духу, сприяє моральному й естетичному вдосконаленню особи.

Особливе місце літератури в системі мистецтв зумовлене тим, що її твори не мають безпосередньої предметно-чуттєвої форми. Їх предметно-чуттєва сторона – звукосполучення, ритмічна організація – підпорядкована змістові мовлення.

В розпорядженні письменника – тільки письмовий текст, в якому він втілює своє бачення та переживання реальності. Читач повинен зробити протилежно спрямовану роботу – відтворити в своїй уяві побачене, почуте й пережите письменником.

Сприймання художньої літератури – це особисте відтворення читачем образів зі слів письменника. Письменник не просто повідомляє факти і висловлює свої думки та почуття з приводу них, він розгортає перед читачем картини життя і робить його їх учасником. Саме від ідеального та естетичного рівня літератури значною мірою залежить сучасний театр і кінематограф, телебачення і музична культура. Це стосується не тільки і не скільки “забезпечення” сюжетом й текстами, скільки встановлення еталону глибини художнього освоєння сучасності всіма видами та жанрами мистецтва.

Висновки до другого розділу

Хочеться підкреслити першочергову роль сім’ї у плані естетичного виховання, в тому числі, і через надбання світової літератури. В сім’ї закладається (якщо закладається) відчуття прекрасного, духовні цінності, життєві орієнтири.

В завдання школи входить насамперед розвиток (а не як нерідко буває, заглушення) закладених в людину, набутих в процесі сімейного виховання властивостей та душевних нахилів задля досягнення естетично-виховної мети.

На жаль, як правило, те, що не було закладено в сім’ї скоріше всього, не з’явиться і у процесі шкільного виховання (протилежне, як не прикро, як правило – скоріше виняток).

На завершення хотілося б ще раз зауважити, що безперечно мистецтво (зокрема література) свою виховну місію здійснює не автоматично. Воно не може, скажімо, перетворити негідника на порядну