Досвід роботи вчителя трудового навчання загальноосвітньої школи-ліцею №23 Прикарпатського університету ім. Стефаника.

Возняк Ірини Миколаївни

Розвиток і формування якостей творчої особистості учнів.

Методичне кредо:

„Джерела здібностей і обдарувань дітей – на кінчиках їхніх пальців. Від пальців йдуть найтонші струмочки, які живлять джерело творчої думки”

В.О. Сухомлинський

Допитливий розум і активність спонукають дітей до найрізноманітніших занять, які задовольняють їхню цікавість і дають простір ініціативі, фантазії. У своїй педагогічний діяльності прагну використати, підтримати цю дитячу активність, бо переконана, що навіть надзвичайні здібності самі собою, поза навчанням, поза діяльністю, розвиватися не можуть. Розвиває праця, яка вимагає пошуку, емоційних переживань, дає радість досягнень.

Моя мета – це загальний розвиток і формування якостей творчої особистості.

Тому у практиці своєї роботи застосовано особистісно-орієнтовані підходи у навчанні дітей. Готуючись до уроку враховую, що немає якихось єдиних для всіх учнів передумов успіхів у навчанні. Опираюсь на індивідуальні особливості учнів: здібності, нахили, інтереси, досвід. Враховую наявний рівень досягнутих знань, практичних умінь, навичок; стараюсь правильно визначити на що здатний кожен учень у даний момент, як розвивати його здібності. Працюю над розвитком індивідуальності, самобутності учнів, їх саморозвитком, самовираженням.

Для цього створюю на уроках умови для цікавої практичної діяльності, щоб виявити і розвивати здібності дітей. З перших спільних кроків робити у 5-х класах стараюсь захопити дітей різноманітною діяльністю. Для цього спеціально підбираю, розробляю такі види практичних робіт, які цікаві дітям і можуть ними успішно виконуватись.

Кожна практична робота спрямована на вивчення нових технологічних операцій, передбачених програмою, і одночасно є етапом виконання конкретного виробу.

Організовую роботу так, щоб саме у процесі виготовлення виробів діти засвоювали знання і формували вміння, які і є фундаментом творчості.

Прискіпливо відбираю навчальний матеріал, щоб давати учням лише необхідну кількість знань і відразу формувати правильні вміння.

Так найпростіші ручні стібки, шви діти 5-х класів опановують не на клаптиках, а у процесі виготовлення яблучка на гілку, яка прикрашає кабінет, або при пошитті м’якої іграшки. При цьому поступово, виважено ввожу нові терміни, які діти не зможуть засвоїти за одне-два заняття при вивченні швейної справи (копіювання, зметати, зшити, приметати, пришити, з’єднувальні шви, закріплювальні шви і ін.). Діти одночасно навчаються і виконують свій неповторний виріб.

Одним із принципів особистісно-орієнтованого навчання є індивідуалізація навчання. Визначаю яким шляхом, яким темпом і з якими труднощами дитина може підійти до рівня, якого вимагає програма. Це дає можливість максимально розвивати позитивні задатки, розкривати творчий потенціал, зокрема обдарованих дітей.

Індивідуальність учнів враховую в характері завдань, щоб розкрити можливість кожної дитини, дати їй радість успіху в навчанні, особливо при виконанні практичних завдань. Щоб праця на уроці не приносила виснаження, надмірного напруження.

Так при вивченні теми „Наскрізні шви” у 7-му класі одні учні, поступово, з великими зусиллями, вчаться виконувати прості мережки, а обдаровані учні, опанувавши основний прийом зв’язування ниток у прутики відразу вивчають складніші мережки або виконують прості на якомусь виробі. Але жоден клаптик не пропадає. Роботи навіть слабких учнів відразу оформлюються у виріб: листівка у якій прорізане місце у формі дзвіночка, новорічної іграшки, яйця, куди і підклеюється виготовлена мережка. Якщо дитина не могла проявити творчості при вивченні мережки, то вже у виготовленні листівки зможе проявити себе.

Особливу увагу звертаю на творчу діяльність учнів, яка б не регламентувалась до найменших подробиць, а залишала місце ініціативі, творчій активності. Даю такі завдання, які б не мали повністю виконавчого характеру, а припускали певні варіанти. У кожну із практичних робіт пропоную вносити свій творчий елемент, таким чином, виконані роботи не мають повтору. Це дозволяє виховувати високі художні та творчі здібності кожної учениці.

Ще один із принципів особистісно-орієнтованого навчання – це спіралевидна будова навчального матеріалу. Планую, підбираю такі види практичних робіт, щоб повертатися до раніше набутих знань, навичок роботи і використовувати при вивченні нової теми, на більш складному рівні. Відбувається повторення, осмислення, вироблення вправності, вивчення нового, але не знижується інтерес до знань, до роботи, не виникає втоми, байдужості. Так учням 6-х класів при виготовленні прихватки, косметички, сумочки пропоную використати, вивчені раніше, накладний та настрочний машинні шви. І діти займаються творчою діяльністю, яка містить в собі можливість для самостійного розв’язання різних питань і завдань. А я здійснюю індивідуально-консультативну роботу з учнями, яка додає завершеності та цілісності новій учнівській роботі, підтримую творчий процес – як вияв внутрішньої праці учня.

Водночас використовую не лише знання, здобуті на уроках трудового навчання, а й знання учнів з основ інших наук – міжпредметні зв’язки. Так при вивченні теми „Конструювання спідниці” у 7-му класі використовую знання з геометрії: пряма спідниця – циліндр; конічна – конус, частина кола; трапецевидна – рівнобедрений трикутник із зрізаним кутом (трапеція).

На уроках використовую знання з математики; біології рослин та тварин; природничих наук; історії; української мови та літератури; образотворчого мистецтва. Це допомагає формувати ґрунтовні, усвідомленні знання.

При вивченні багатьох тем використовую знання з української мови. Звертаю увагу учнів на будову нових слів-термінів, їх походження, правильність написання. Так учням важко запам’ятати нові терміни, яких дуже багато вводиться у 5-му класі. Скажімо ручні операції: зметати, наметати, приметати, заметати. Звертаю увагу учнів, що всі ці слова мають однакову основу – метати. Діти вже знають, що зметувальний шов – це шов „вперед голка”, яким тимчасово з’єднують деталі