Урок на тему

Любов – найбільша

з усіх Божих чеснот.

Тема уроку: любов – найбільша з усіх Божих чеснот.

Мета уроку: ознайомити учнів із поняттям любові – найбільшої з усіх божих чеснот. Розвивати в учнів поняття християнської любові як форми всіх чеснот. Виховувати любов до Бога як дателя життя і любові до ближнього, як до самого себе.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник “Християнська етика”, “Катихизм”, “Новий Заповіт”, “основи християнської моралі”.

“Гімн любові”

“Любов довготерпелива, любов – лагідна,

вона не заздрить, любов не чваниться,

не надимається, не бешкетує,

не шукає свого, не поривається

до гніву, не задумує зла,

не тішиться, коли хтось чинить

кривду, радіє правдою, все зносить,

в усе вірить, усього надіється,

все перетерпить Любов ніколи

не переминає.”

(І Кор. 13,4-8)

Хід уроку

Розповідь вчителя.

Християнська мораль – це мораль любові, бо Бог є любов. Любов – це форма всіх чеснот, це двигун і межа морального життя. Любити – це вмерти для себе, а жити для іншого. Християнська любов – це відповідь на попередню виявлену любов Бога, що полякає У любові Бога як дателя життя і любові ближнього, як себе самого.

Апостол Павло В своєму “Гімні любові” оспівує її прикмети: “Любов довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою, все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить Любов ніколи не переминає (І Кор. 13,4-8)”

Любов – центр християнського життя.

Завдання учням

З цих висловлень вибрати, на вашу думку, найголовніші

а) любов – довготерпелива;

б) любов – лагідна;

в) любов - в усе вірить.

Або:

а) любов – все зносить;

б) любов – не задумує зла;

в) любов – усе перетерпить, і т. д.

Учні пояснюють суть вибраних висловлювань.

Пояснення вчителя.

Грецька мова помагає глибше усвідомити поняття любові, бо на цей термін має чотири поняття:

Storge – Любов батьків до дитини і дитини до батьків яка є унікальною в родині.

Eros – еротична, сексуальна любов, подружня любов, з якої кожен з нас народився. Вона має в собі чуттєвий і тілесний вияв та є благословенною Богом в подружжі.

Philia – любов до друзів, приятелів, рідних, що відрізняється щирістю.

Agape – жертовна любов, яка віддається беззастережно і підкреслює невичерпну добродійність та невтомну добру волю. Цю любов показав до людства розіп’ятий Ісус Христос.

Любов і надія допомагає витримувати важкі життєві ситуації та чинити опір знеохоченню та розпачеві.

Безнадійність – це згубний шлях людини. Втрачаючи надію на Бога, вона починає надіятись тільки на себе або на інших людей, але, відчуваючи свою незалежність і байдужість інших, зневірюється може навіть погубити себе. Це – най нещасливіші з усіх людей.

Чоловічість і жіночість.

Відповідно до задуму Божого, людина – чоловік і жінка разом : “створив Бог людину на свій образ на Божий образ створив її ,чоловіком і жінкою” (Бут. 1,27).

Біблійна символіка створення означає, що вона разом з чоловіком є творінням Божим і “Стануть вони тілом одним” (Бут 1,24), тобто творять образ інтимної єдності думок і бажань, а також єдності сексуальної, результатом якої є нова людина. Хоча вони двоє є одним тілом (Мт.19,5)., але відрізняються своїми тілесними і душевними рисами .

Чоловік – це образ сили у м’язах якого є відблиск сили тіла, а в його рисах є енергійна воля, готовність до чину, рішучість.

Чоловічість – це постійний пошук, здобуття, дарування і перемога. Чоловік шукає для себе цілей на далеку перспективу, прямує до професійності, до служби громаді Церкві і батьківщині.

Жінка – це образ ніжності, делікатна будова якої випромінює красу , грацію і гармонію , а її риси – це тепла любов, розуміння, готовність самопосвяти.

Жіночість – це постійне приймання, плекання і чуттєвість Жінка є більш зосереджена на щоденному житті, на своєму домі, у який вона вносить теплоту і душевність.

Любові - основа взаємодії між чоловіком і жінкою.

І в чоловіка і в жінку Бог вкладає силу, яка притягує їх, наповнює їх тугою і вони шукають одне одного, щоб зустрітися у любові. Ця сила є статевим потягом, який ушляхетнюється духовною любов’ю, що підносить людину інстинктами. Ця любов виявляється у людській волі.

Етапи розвитку любові проявляються в:

Зацікавленості, коли в молодої людини збуджується цікавість до особи протилежної статі і виникає певна симпатія до неї.

Захоплення, коли зростає пошана та повага до особи протилежної статі.

Закоханості, коли виникає бажання часто бачитись і спілкуватися з одною особою.

Кохання, коли власне має існування не уявляється без цієї особи, задля якої людина здатна на все, має бажання зробити її щасливою, а також готовність ділитися з нею радощами і смутком. Справжнє кохання мобілізує духовні сили до активного життя, до праці, до творчості.

Внаслідок цього в людини виробляється здатність не тільки приймати любов, але й давати її. Кохання не слід змішувати із статевим (сексуальним ) співжиття життям, яке є можливим для християнина тільки після вінчання Кохання випробовує закоханих через пошану власної і чужої гідності, чистоти, невинності.

Прагматичний розум мужчини і чуттєвість серця жінки найбільше їх відрізняють. У сьогоднішньому світі внаслідок економічних та політичних причинне рідко втрачається розуміння чоловіка і жіночності, особливо коли чоловік не може знати праці.

Християнин – це людина надії, яка постійно очікує на покращення життя, що невдачі будуть остаточно переможені. Християнська надія завжди протистоїть розпачеві, безнадії і знеохоченню. Надія вимагає від християнина відповідальності