за 10 днів, а прочитав за 7 днів. На скільки днів раніше учень прочитав книгу”
3. Розв’язування задачі.
Задачі розв’язують усно або письмово.
Усне розв’язування. Під час розв’язування задач на 2 дії учні початку повідомляють план розв’язування, а потім вже виконання окремих дій і відповідь. При розв’язуванні задач на 3 дії складання плану може супроводжуватися одночасним виконанням дій, причому відповіді кожної простої задачі, з яких складається дана складена, доцільно записувати на дошці.
Усне розв’язування проводиться у вигляді математичного дисканту, доцільно записувати і проміжні результати.
Письмове розв’язування. У початкових класах можна використовувати такі основні форми запису розв’язання:
учні записують розв’язування (окремі дії чи вираз), а пояснення подають усно.
учні записують окремі дії і коротко письмово коментують кожну з них;
учні послідовно складають вираз, коротко письмово пояснюючи кожну його частину;
учні записують розв’язувати з письмовим планом: перше питання і одразу дія, друге запитання і дія і т.д. (іноді записують спочатку всі запитання плану розв’язування, а потім вже розв’язана)
учні складають за умовою задачі рівним і розв’язують його.
Пояснення до дій може бути і у стверджувальній формі, і у запитальній.
4. Перевірка розв’язання. І початкових класах доцільно запроваджувати такі прийоми перевірки: порівняння результату, який дістали учні в процесі розв’язання задачі з відповіддю вчителя і встановлення відповідності результату й умови; розв’язання задачі різними способами; складанням й розв’язуванням обернених задач, попередня прикидка числових меж шуканого результату. Розглянемо кожен з прийомів перевірки.
- Звіряння відповіді Молодших школярів слід вчити звіряти результат з тим, який дає вчитель. Самостійне виправлення помилок свідчить про те, що учень зміг проаналізувати умову і запитання задачі, встановити необхідні зв’язки. Залежно від конкретних ситуацій і поставленої мети відповіді можна давати як до початку розв’язування, так і після.
Крім остаточної відповіді, можна іноді зазначати тільки числові межі результату. Наприклад: у відповіді буде число, яке більше 70, але менше 90.
- Встановлення відповідності результату у умови. Це найбільш загальний прийом перевірки для незведених задач. Суть його полягає в тому, що відповідно до опису подій, про які йдеться в задачі, учні виконують необхідні дії над заданими й знайденими числами. Якщо після виконання дій дістають число, яке є в умові – задачу розв’язано правильно.
Третій етап – закріплення вміння розв’язувати задачі.
Мета цього етапу – добитися, щоб учень узагальнить спосіб розв’язування і вмів розв’язувати будь-яку задачу розглядуваного виду.
Для правильного узагальнення способу розв’язування задач певного виду велике значення має система добору і розміщення задач. Система має задовольняти певні вимоги.
Насамперед задачі повинні поступово ускладнюватись як щодо збільшення числа дій, за допомогою яких розв’язують задачу, так і включення нових зв’язків між заданими величинами і шуканою.
Однією з важливих умов для правильного узагальнення способу розв’язування задач певного виду є розв’язування достатньої їх кількості. Спочатку задачі розглядуваного виду розв’язують частіше, а потім дедалі рідше поряд з іншими видами. Узагальненню способу розв’язування сприяє включення задач із буквеними даними.
Виробленню уміння розв’язувати задачі нового виду допомагають вправи на порівняння розв’язків задач цього виду і раніше розглянутих вправ, але схожих чимось на задачі повного виду.
Наприклад, треба порівнювати задачі на збільшення або зменшення числа на кілька одиниць, сформульованих у прямій і непрямій.
1.Не відоме число більше 15 на 8. Знайти невідоме число.
2. 12 більше за невідоме число на 7. Знайти невідоме число.
Розв’язувати ці задачі, з’ясовують, чому їх розв’язують різними діями, хоч у кожній з них йдеться про “більше... на”. Учні повинні дати відповідно, що 12 більше, ніж невідоме число, на 7.
Отже, невідоме число буде менше від 12 на 7, і задачу треба розв’язувати дією віднімання.
Виробленню уміння розв’язувати задачі розглядуваного виду допомагають вправи творчого характеру.
Література.
Богданович М.В. “Методика розв’язування задач у початковій школі” Вища шк. 86-р.
Анісімова Г.О. Гацько С.О., Ступаково І.О. “Навчання учнів початкових класів розв’язування простих математичних задач”, Запоріжжя 2001 р.
Друзі Б.І, “Творчі вправи з математики для початкових класів”. Київ – 88 р.
Зайцев В.В. “Математика для младших школьников” Москва – 99 р.
Бантова М.О., Бальтюкова Г.В., Полевизикова О.М. “Методика викладання математики в початкових класах” Київ – 77 р.
Стаксевич В.В. “О нагальном обучении решению задач”. Минск – 70 р.
Скатин Л.Н. Обучения решению простих и составных арифметических задач, Москви 63 р.
Мацько Н.Д. “Завдання з математики для 1-3 класів”, Київ 75 р.