Використання ігрових ситуацій на уроках фізики

Шкільне навчання фізики нерідко буває сухим мало емоційним. Таке викладання призводить до байдужості сприймання. Тому на уроках потрібно використовувати елементи образотворчого мистецтва й постики, розробка дидактичних ігор, комп’ютерних ігор.

На першому ступені вивчення фізики активних пізнавальна гра часто замінює їм працю. У грі діти розвиваються, виховують у собі ті риси характеру, які необхідно для подальшого серйозного навчання: витримку, самостійність, настирливість у поданні труднощів.

Зустрічаються випадки, коли учні, скажімо сприймають відкриття вченого поверхнево, з боку його змістової або експериментальної цікавості. Можливості вчителя за одну годну ознайомити учнів з цими положеннями обмежені, тому що більше часу приділяється вивченню явищ, законів, формул, висновків. Такі відомості можна подати учням у позаурочний час, запропонувавши їм відповідні ігрові розваги. Їх можна вмістити в сінній газеті, вивісити на стенді в фізкабінет, дати дидактичні картки. Тоді розглядаючи, скажімо картку, на якій нанесено у розшифрованому вигляді прізвище вченого-фізика і ілюстрацію його відкриття, учні, кожен по-своєму, прочитають те, що зображено на малюнку. Один прочитає прізвище вченого, а потім пригадає ним відкритий закон, ілюстрований малюнком, інший пригадає закон, а потім прочитає прізвище. Так виконується уважне ставлення учнів до малюнків, прізвищ вчених і їх відкрить.

Перші уроки фізики якісно відрізняються від вже знайомих учням. Ця відмінність полягає в тому, що уроки фізики насичені не тільки звичайною інформацією, але й експериментом, розв’язанням розрахункових та якісних задач, лабораторними і практичними роботами, висуванням гіпотез і побудовою їх доведень, спостереженням явищ природи та перевіркою їх за допомогою дослідів з наступними формуваннями висновків, вивченням і запам’ятовуванням символів і виробленням вміння записувати за допомогою символів формул, розумінням функціональної залежності фізичних величин, що входять до формул, виведення та запам’ятовування одиниць вимірювання, їх систематизації, читанням та розумінням фізичного змісту, вмінням знаходити табличні величини, знати прилади, якими вимірюються вони. Це далеко не повний перелік видів робіт учня на уроці фізики частково присутній і на уроках з іншими предметами, але найбільш диференційовано вони виконуються на уроці фізики.

Ось що, наприклад, кожний вчитель фізики може спостерігати у себе на уроці. Творча діяльність підлітка протікає по-різному. В ті моменти, коли мозок учня добре відображає все те, що відбувається в класі, він уважно працює, аналізує разом з учителем явища природи, прислухається до висновків, думає над ними, намагається запам’ятати найбільш точні означення, закони. На жаль, така напружена робота не під силу всім учням. Тому при зміні ситуації в класі деякі учні розсіяно ковзають поглядом по демонстраційних приладах, записи з дошки автоматично переносять в зошити, деякі займаються своїми справами, навіть намагаються грати у якусь гру. Ці учні вже не можуть зосередитися на питанні, що вивчається в класі, не вдумуються в те, що неодноразово повторюється. Інші учні як би застигають в нерухомій позі, починають активно обдумувати поставлене вчителям запитання і частково відповідають на нього лише при допомозі вчителя. Є й такі, що губляться і не можуть повторити визначення після багаторазового повторення в класі.

Всі ці приклади показують, що в більшості дітей підліткового віку переважає мимовільна увага, якої недостатньо для активного сприйняття фізики. Серед багатьох засобів, які сприяють розвитку у учнів творчого інтересу та активності на уроках фізики можна виділити природний потяг учня до гри. Пропонуємо дітям дидактичні при, в яких сполучаємо цікаве і серйозне, добровільне і обов’язкове.

Звичайно, фізичні при найбільш доцільно використовувати в позакласній роботі, але деякі з них можуть допомогти вчителю підтримати увагу учнів і н уроці. Розглянемо приклад уроку на тему: “Сила – фізична величина” та визначимо, коли можна використати ігровий момент. Вчитель, добре володіючи мовою та термінологією, вміло і цікаво розповідає про силу, одиниці вимірювання, вчить дітей, як обчислити силу. На достатньо емоційному рівні вчитель завершує розповідь, підтримуючи увагу в учнів. Проте увага була достатньо при розповіді вчителя, а при “закріпленні” у деяких учнів вона послабла. На запитання вони відповідають з неохотою, без інтересу. Причиною цього може бути втома учнів при засвоєнні досить важкого теоретичного матеріалу. Такі запитання звучать на уроці кожного разу, а тому вони не мобілізують учнів до навчальної праці. Ось тут доцільно використати ігровий момент, який би дав учням відпочинок та активізував їх увагу на решту часу. При цьому ігри можуть включати ті ж самі питання, які вчитель пропонує на “закріплення”. Тоді в класі не буде розумової бездіяльності, ніхто не нудьгуватиме. Отже, використовувати ігровий момент на уроці викликає інтерес, загострює увагу, що сприяє свідомому ставленню дітей до нового.

Є багато ігор в яких проявляться творчість дитини. Наприклад, вчитель пропонує дітей фізичний термін “динаміка”. З літер цього слова необхідно скласти інші фізичні терміни або такі, що можуть бути зв’язані з фізикою, не додаючи нових літер. Літери, які є в запропонованому слові можна використати один раз. Так, з літер слова “динаміка” можна скласти такі терміни: дина, динамік, аміак, камін, міна, анід, дим.

Гру необхідно проводити з термінами, які погано запам’ятовуються та з літер яких можна скласти інші терміни.

Фізичні тематичні терміни

Пропонується учням, які беруть участь у грі, записати на аркушах паперу фізичні терміни, які використовуються в даній темі. Це можуть бути назви явищ, прізвища вчених, назва фізичних величин, одиниці їх вимірювання. Через певний час