РЕФЕРАТ

на тему

Роль і місце вчителя у формуванні особистості учня

Роль і місце вчителя у формуванні особистості учня

У сучасних умовах державо-творення в Україні зростає роль гуманістичного виховання підростаючого покоління. Щоб збагнути роль та місце вчителя у справі формування особистості учня, спочатку потрібно з'ясувати саме поняття "особистість". О.О.Ухтомський і його вчитель О.І Введенський дотримувались думки і дово-дили, що особистість - це стан, отже, як і будь-який стан, - це сукупність сил, потенціал. Особистість можна втрати-ти. Через те треба плекати і оберігати її, все життя невтом-но працювати для її розвитку. А також бути пильними, щоб не потоптати духовні цінності - життєдайне джерело осо-бистості.

У Законі України "Про освіту" метою освіти визначено все-бічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фі-зичних здібностей, виховання високих моральних якостей. Велика роль у цьому процесі належить вчителю. Вчитель повинен формувати особис-тість, розвивати в учнів такі людські якості, як скромність, щедрість, доброзичливість, поміркованість, лагідність, працелюбність. Характерними ознаками особистості є такі християнські чесноти, як віра, надія, любов, мудрість, справедливість, терпіння, стриманість. Критерій доско-налості особистості людяність. Отже, той, хто називає себе вчителем, передусім має бути Людиною. Цілий арсенал методів впливу на особистість є у творчій і педагогічній спад-щині Василя Сухомлинського. Життя вчителя - це обов'язок бути світочем, стверджувати ідеали правди, добра, краси. Вчитель - це той, хто сіє добре зерно. Дух, духовна сила дитини розквітає від найбільшої в світі сили -любові. У своїй праці "Духов-ний світ школяра" Василь Сухомлинський зазначав, що духовність є мірилом людської гідності. Впродовж свого життя я, як вчитель, переконалася, що справжня школа виховує людей розумних у багатогран-ному значенні. Навчання - дуже важлива, але не єдина сфера духовного життя людини. Міжособистісна діалогічна взаємодія вихователя й учня для досягнення позитивних результатів має бути взаємоактивною. Активним у педаго-гічному діалозі потрібно бути не тільки вчителю, а й батькам та учням. Учень має бути спраглим до знань, він пови-нен виявляти пізнавальну активність і усвідомлювати цінність феномена вчителя.

Вчитель - це взірець. Він сам має горіти, щоб уже одне його наближення запалювало серця. Виховний вплив на учня справляє все: міміка, жести, тембр і тон голосу, зовнішній вигляд учителя, його дружні поради та вимогливість, до-брота й рішучість, терпимість і принциповість. Мудрий вчитель виховує постійно. Він добре знає, що виховання - це не моралізування, а добро-сердя й доброчинність. І не кожен відразу помітить його творчість як вихователя.

Життя, обернене в дисци-пліну, є шляхетним. Шляхет-ність визначається вимогами, обов'язками, а не правилами. Тільки високодуховний вчи-тель створює для своїх учнів такі умови, за яких у них формується радість пізнання успіху, бажання знати, що надалі супроводжуватиме їх розумову працю. У душі ди-тини потрібно утверджувати культ науки, знань, розуму так, щоб учні вважали обмеженість такою ж вадою, як лінощі, недбалість, марнотратство.

Вважаю, що головним у ви-ховній справі має бути прав-дивість. Перш за все вчитель має бути чесним і гідним думкою, словом та всім своїм життям. Вчитель - це діамант. Цінність його в непідробності. Штучність нічого не варта.

Мудрий вчитель постійно вдосконалює свою майстер-ність, адже досконалість не має меж. Учителювання - це покликання. З уст батьків і вчителів дитина часто чує моральні повчання і настанови. Усе це набуває авторитету в очах дитини тільки тоді, коли вона бачить людину одухотво-рену, зацікавлену своєю пра-цею, таку, яка сама дотриму-ється моральних норм і пра-вил, бореться за утвердження в житті ідеалів добра і спра-ведливості.

Піднімає дух дитини похвала і заохочення (в праці, навчанні, стосунках з оточуючими), що сприяє зростанню почуття власної гідності. Неприпус-тимо хвалити за вияв елемен-тарної моральної культури, а робити це тоді, коли дитина піднялась на новий щабель азбуки моральної культури.

Школа - це храм науки. Але доки дитина прийде до нього, то перші свідомі кроки вона повинна зробити у Божий храм. І привести її туди -обов'язок батьків. Батьки повинні в доступній формі роз'яснити дітям суть Божих заповідей, розкрити таємниці людського буття, закласти фундамент духовного й душев-ного здоров'я.

Батькам належить важлива роль у виробленні перших моральних правил, які будуть. супроводжувати дітей впродовж життя. Естафету духовного виховання вони переда-ють першому вчителю, який стає наставником маленьких учнів. Спільна праця школи і сім'ї дає перші плоди тільки тоді, коли їх зусилля спрямо-вані в одному руслі, коли дити-на відчуває в. особі вчителя батька (матір), а в особі бать-ків - вчителів, вихователів, наставників, які передають нащадкам моральні (духовні) цінності поколінь.

Сприйняття вчителя учнем значною мірою залежить від перших хвилин спілкування, від того враження, яке спра-вить учитель на учня. Педагогічна майстерність учителя ґрунтується на певних таємницях, які допомагають полегши-ти ці вирішальні хвилини. І серед них можна назвати усмішку, звертання до учня на ім'я, щирі, добрі слова на його адресу. Педагогічне спілкування вчителя з учнем має відбу-ватися в умовах спокою, радості, неквапливості. І неодмін-но мовою серця.

Невід'ємною умовою педаго-гічного діалогу є ще одна якість, що має бути прита-манна вчителеві: вміння слу-хати. Грамотно слухати можна навчитися. Слід зауважити деякі моменти. Передусім учитель має продемонстру-вати незасудливий, безоціночний підхід до учня. По-друге, необхідно слухати активно: вчитель має налагодити зво-ротний зв'язок з учнем. Для цього треба скористатися перефразуванням-повторенням думки співрозмовника своїми словами в загальному вигляді: "Якщо я правильно зрозуміла, то...". Аби