„Рідна Школа" намагалась йти з духом часу і підпорядковувала свою діяльність відповідно до національних потреб. Найвищим доказом цього є зміни статуту до поширення свого обсягу роботи й поглиблення шкільної виховної праці, яку, звичайно український народ підтримував з великим інтузіазмом.

50-літній ювілей „Рідної Школи" дає підстави стверджувати, що її праця була не марною, вона показала для багатьох поколінь зразок невтомної праці за власну, національну освітньо-виховну систему.

РОЗВИТОК ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ “РІДНОЇ ШКОЛИ”

У багатогранній культурно-освітній діяльності “Рідної Школи” одне з чільних місць посідає дошкільне виховання підростаючого покоління.

Ще в свій час думка про заснування дитячих будинків виникла після закінчення Великої Франццузької революції. Вперше у Франції в місцевості Станц було відкрито приют для дітей, заснований І. Г. Песталоцці. Вчений продумав цілу систему виховання, яку згдом розвинув німецький педагог Фридрих Фребель, який вперше ввів до свого “садка” жінку як вихователя і таким чином, відкрив перед жіноцтвом нове велике поле діяльності.

Перший дитячий садок в Україні було відкрито в Києві (1872р.) сестрами Ліндфорс, звідки походить родом педагог-дослідник, тонкий знавець дитячої душі С. Русова.

Заснування українського дошкільного виховання на наших землях стало найбільш актуальною проблемою на той час, оскільки в основному українськідіти змушені були ходити до польських захоронок (дитячих садків).

У 1923-1924 рр. „Рідна Школа” перейняла педагогічно-дадактичну опіку в заборонках товариства „Українська Захоронка” у Львові. Крім того, „Рідна Школа” займалась оплатою вчителів-вихователів у цих дошкільних закладах.

У 1925 р. кількість українських захоронок зросла і ініціатором їх заснування була саме „Рідна Школа”.

У 1927-1928 рр. Було прийнято рішення про організацію дошкільних закладів, які б носили назву „діточі садки” як в селах, так і в містах. Їх заснували різні освітні організації: кружки „Рідної Школи”, „Союз Українок”, товариства „Просвіта”.

Для кваліфікації працівників „діточих садків” „Союз Українок” при співучасті „Рідної школи” у 1927 р. організовували 6-місячні курси, де бажаючі кандидатки освоювали не тільки практичну роботу в захоронках, але й навчання по крою і шиття, домашнього господарства та теоретичне навчання по організації товариств і кооперативного діловодства.

Для того, щоб організувати доцільність навчання у сфері дошкільного виховання, осінню 1929 року була створена комісія з представників товариств „Рідної Школи”, „Просвіти”, „Союзу Українок” та Товариства опіки над молоддю. Ця комісія була дорадчим органом Головною Управи „Рідної Школи”. Так зосередилась в руках „Рідної Школи” ще одна важлива виховна галузь – дошкільне виховання підростаючого покоління.

В 1935 р. дитячих садків національного спрямування було вже 402.

Таким чином, в час існування української держави в Україні сформувався такий тип селянського дитячого садка, якого на той час не було в жодній країні Європи.

Найбільш об’єктивно, на нашу думку, оцінює важливість розвитку дитячих садків Л.Ясінчук у своїх працях „Дитячі садки”, завдання, діяльність, практичні вказівки, „Дитячий садок”, В 25 роковини Української Захоронки. Він зазначав, що „український нарід уже починає відчувати, та й розуміти, як то душа малої дитини вироблюється, формується під усякими мимовільними, випадковими чи доцільними впливами” [ ]. Саме в дошкільному віці діти мають здатність набувати певних звичок, які часто стають засадами в їхньому житті. І якщо ці звички дедалі частіше повторюються, то згодом вони стають джерелом формування характеру дитини, який уже важко у майбутньому змінити. Виховний процес в національному руслі в цей період вкрай необхідний, вважала „Рідна Школа”, оскільки формується основа розумового розвитку дитини, закладаються моральні принципи особистості. Тому завдання дитячого садка полягає в тому, щоб якнайрізнобічніше відкрити прихований потенціал дитини ідати поштовх до його розвитку „доповнити родинне життя при допомозі живої співпраці з батьками” [ ].

Виховання підростаючого покоління стало актуальним не тільки для їхніх батьків, а й для всієї громадськості. Тому в 1936 р. було зареєстровано 665 дитячих садків, в яких перебувало 26 тисяч дітей. Робота вихователів була спрямована на розвиток дитячого інтелекту та творчої праці дитини. Навчально-виховна робота садків здійснювалася на основі планів, які органічно поєднували в собі новітні педагогічні ідеї з національними потребами української дитини. Тут панувала атмосфера, в якій дошкільнята могли розвиватися, задовольняючі свої природні інтереси, реалізуючи все це шляхом пізнавальної діяльності.

Отже, „Рідна Школа” завдяки своїй наполегливій діяльності підняла не тільки освітньо-виховний рівень підростаючого покоління, а й зміцнила дух всієї української нації, дала поштовх до збереження і розвитку рідних традицій шляхом українізації освіти.

УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ І „РІДНА ШКОЛА”

Українська еміграція Північної Америки була ще в „пеленках”, коли невелика кількість освітян у Львові започаткувала велику справу. Вони дали початок Українському Педагогічному Товариству, яке в нелегких умовах повинно було розгорнути свою діяльність і здобути авторитет серед українського громадянства. Якщо взяти до уваги перший статут „Рідної Школи”, то можна зауважити: основники цього товариства захопить широкі верстви народу й стане основою в його всебічній розбудові.

Приватне шкільництво й організація широких мас для захисту національної школи дали міцний фундамент „Рідній Школі” в Галичині й поза її межами.

1931 р. – 50-літній ювілей „Рідної Школи”. У вересні цього ж року у Львові відбувся ювілейний Загальний З’їзд „Рідної Школи”, на якому