МОРОЗ
К. Перелісна
Дід Мороз засніжений,
Руки крижані,
У віконце стукає: —
Відчиніть мені!
Та впустіть погрітися,
Хоч біля дверей...
Бачу, вам тут весело!
Скільки тут дітей!
Ох, якби на вулиці
Я їх упіймав!
Ніжки поморозив би,
Щічки пощипав!
А то, бач, за стінами
У теплі сидять
І пороздягалися,
Та ще й цвірінчать.
НОВИЙ РІК
І. Блажкевич
Новий Рік, Новий Рік іде землею
В чистім полі без доріг, без доріг,
Світять зорі понад нею,
Розсіває срібний сніг.
Новий Рік, Новий Рік іде горами
У червоних чобітках, чобітках.
Сяють ясними вогнями
Скрізь ялинки по хатах.
Снігова Королева
Дійові особи. Кай, Герда, Сніжинки, Снігурі (4), Ворон,Ворона Каркарона, Принц, Принцеса, Розбійники (4),Маленька розбійниця, Олень, Бабуся, Снігова королева, Дід Мороз.
Хлопчик сидить на лаві, читає книжку. Дзвонить телефон (това-риш знаходиться в залі серед глядачів).
Хлопчик. Алло! Слухаю.
Товариш. Добрий день, Андрію!
Хлопчик. Добрий день, Назаре!
Товариш. Що ти робиш?
Хлопчик. Читаю казку "Снігова королева".
Товариш. Та кидай свою королеву і біжи до мене! Тато приніс касету "Гаррі Поттер". Приходь, будемо дивитися.
Хлопчик. Ні, не прийду, я краще почитаю. Дуже цікава книжка.
Товариш. Ну, як хочеш. До побачення.
Хлопчик. До побачення.
Стукіт в двері.
Хлопчик. Хто там?
Діти. Це ми, Андрію! Відчини.
Заходять двоє дівчаток.
Діти. Добрий день.
Хлопчик. Добрий день. Сідайте, будь-ласка.
1 Дівчинка. Андрію, мені Миколай приніс лижі.
2 Дівчинка. А мені — санчата. Пішли з нами на гірку кататися. Хлопчик. Я не хочу.
1 Дівчинка. Чому?
Хлопчик. У мене дуже цікава книжка.
2 Дівчинка. А яка?
Хлопчик. "Снігова королева".
1 Дівчинка. Я мультик такий бачила.
Хлопчик. Читати набагато цікавіше. Уявляєш, ніби це з тобою відбувається.
2 Дівчинка. Добре, не будемо тобі заважати.
1 Дівчинка. Коли начитаєшся, виходь надвір. До побачення. Хлопчик проводжає дітей, сідає, бере в руки книжку.
Хлопчик. На чому я зупинився?
Лунає музика. З двох боків ялинки виходять хлопчики-льодянчики, слідом за ними іде Фея. Виконують пісню.
Пісня Феї
Дінь-дінь, ді-лі-ді-лі-дінь —пролунав сріблястий дзвін.
Україну незвичайну приведе сьогодні він.
Чудеса в казках бувають:
Навіть звірі розмовляють, чаклуни і чарівниці, золоті летять жарптиці.
Льодянчики. Дінь-дінь, ді-лі-ді-лі-дінь —
Пролунав сріблястий дзвін.
У країну незвичайну
Приведе сьогодні він.
Фея. Чудеса в казках бувають —
Навіть звірі розмовляють,
Чаклуни і чарівниці,
Золоті летять жар-птиці.
Льодянчики. Дінь-дінь, ділі-ділі-дінь —
Пролунав сріблястий дзвін.
У країну незвичайну
Приведе сьогодні він.
Фея. Той, хто добру душу має,
Зло завжди перемагає.
Серце сповнене любові,
Здатне на діла казкові.
Хлопчик. Хто ти така і де ти взялася, дівчинко?
Фея. Я казкова Фея. Перед Новим роком відбуваються різні чудеса, але тільки з тими, хто в них вірить.
Хлопчик. Я вірю в чудеса.
Фея. Дуже добре. Тобі подобається казка про Снігову короле-ву?
Хлопчик. Так, дуже!
Фея. Хочеш в ній опинитися?
Хлопчик. Хочу.
Фея. Сідай.
Ходить навколо хлопчика, примовляючи.
Очі закриваються,
Казка починається.
Добре, любий, пам'ятай:
Не Андрійко ти, а Кай!
Фея виходить разом з льодянчиками. Заходять бабуся і Герда. Бабуся сідає в крісло, в'яже панчоху. Герда підходить до Кая. Кай. Я Кай, Кай, Кай.
Герда. Та Кай же ти,
Кай. Що з тобою? Ніхто тобі не заперечує.
Кай. А ти хто?
Герда. Я твоя сестричка Герда. Ти так міцно заснув, що забув хто ти і де ти. А це — наша люба бабуся. Можеш з нею познайомитись!
Бабуся. Та не смійся з нього, Гердо! Сідайте ближче, я вам казку розкажу.
Герда. Бабусю, розкажи, будь-ласка, якусь зимову казку.
Бабуся. Добре, мої любі. Слухайте.
Далеко-далеко на півночі серед вічних снігів і льоду височить крижаний палац Снігової Королеви. Королева прекрасна, але кра-са її холодна, бо замість серця має шматочок льоду. Кого вона поцілує, в того серце теж стає льодяним. Кожної зими королева прилітає до нас і шукає маленького гарного хлопчика.
Кай. Для чого?
Бабуся. Він повинен викласти із чарівних крижинок слово "вічність".
Кай. І що тоді буде?
Бабуся. Вічна зима запанує на землі, і все живе замерзне: і дерева, і птахи, і люди. От і сьогодні королева літає, заглядає у вікна, шукає хлопчика.
Герда. Стережись, Каю, щоб вона тебе не поцілувала і не за-брала у свій крижаний палац.
Кай. Хай тільки спробує! Я посаджу її на теплу пічку і вона розтане.
Бабуся засинає у кріслі. Лунає музика, навколо ялинки кружляють сніжинки, закінчивши танець, присідають.
Герда. Подивись, Каю, як гарно танцюють сніжинки.
Кай. Так. Сніжинки дуже гарні і кожна з них схожа на крижану квіточку.
З'являється Снігова королева, танцює разом із сніжинками.
Танець сніжинок і Снігової Королеви
Музика П. Чайковського
Снігова Королева стоїть у середині кола, а дівчатка-сніжинки сидять навколо неї на правому коліні, тулуб тримають прямо.
1-2 т. — Дівчата на кожну чверть піднімають по черзі руки вгору.
3-4 т. — Коливають руками над головою вправо-вліво на кожну
чверть.
5-8 т. — По черзі піднімаються, потрясають гірляндою "дощик ".
9-10т. — Сходяться до Снігової Королеви, руки вгорі.
11-12 т. — Коливають руками вправо-вліво.
13-14 т. — Кружляють навколо Снігової Королеви, розходяться, створюючи велике коло.
15-16 т. — Присідають на праве коліно, руки складають одна на одну, нахиляють голівки вниз.
Королева. Все навколо стало білим, Все завмерло, оніміло. І вода в річках й озерах Зупинилась і завмерла. 40
Холод землю огортає — Все живе на ній вмирає. От би стало так навіки, Щоб стрімкі застигли ріки, Змовк веселий спів пташиний щасливий сміх людини.
Звертається до сніжинок.
Піддані мої іскристі, Квіти срібно-променисті, Де були і що робили?
1 Сніжинка. Понад лісом ми летіли, Ніжну пісеньку співали дерева присипляли.
2 Сніжинка. Снігом вкрили всі стежинки, В шуби одягли ялинки, А берізкам роздавали із м'якого пуху шалі.
3 Сніжинка. Ми на поле опустили Покривало срібно-біле, А на трави лугові — Пишні ковдри снігові.
4 Сніжинка. Ми у селах і містах
Побілили кожний дах.
На кущах, немов улітку,
Розцвіли чудові квіти.
Королева. Ви літали і співали?
Землю пухом накривали?
Не страшні їй заметілі —
От що, любі, ви зробили.
Вірні
