Ставиться завдання забезпечити під час їх проведення ґрунтовне обізнання студентів з найновішим промисловим устаткуванням, з точними вимірювальними приладами, з обчислювальною технікою, з застосуванням лічильних машин. У зв'язку з таким розумінням завдань лабораторних занять під час їх проведення створюються особливо сприятливі умови для всебічного й досить ґрунтовного вивчення студентів.

Усі лабораторні роботи звичайно документуються, на кожну з них складається протокол або пишеться звіт; у ряді випадків вони навіть дістають оцінки у балах. Усі ці дані з деякими додатками, що їх може й повинен подати викладач, який керує цими роботами, є дуже важливими відомостями, на них може зважати екзаменатор, і вони допоможуть йому уникнути випадкової оцінки на екзамені.

Чималу роль у запобіганні випадковій оцінці знань студентів на екзаменах мають також відіграти дані, що їх можна одержати під час проведення консультацій і колоквіумів.

Обидві ці форми навчальної роботи вузу мають свої завдання, які не можна звести лише до оцінки знань студентів, але в процесі їх проведення створюються сприятливі умови для того, щоб нагромаджувати відомості, потрібні для оцінки.

Колоквіуми як форма навчальної роботи, під час якої можна одержати деякі відомості про підготовку студентів, цінні тим, що на них студенти виявляють свої знання з питань узагальнюючого характеру, їх організовують звичайно після завершення якого-не-будь розділу, на них обговорюються основні, стрижневі питання цього розділу. Таке обговорення під керівництвом викладача та з опитуванням студентів систематизує матеріал, чітко виділяє провідні ідеї, засвоєння яких є істотним показником підготовленості студентів. З'ясуванню методики їх проведення присвячені праці Н. І.Бронського, М.Ф.Левша, А.Нізамова, В.В.Міцурова [5, 17].

Досвід показав, що атестація студентів є засобом раціоналізації самостійної їх роботи, який виправдав себе. Атестація сприяє більш рівномірній організації праці студентів і своєчасному виконанню всіх поточних завдань. Слід, проте, мати на увазі, що впровадження атестації не повинно зв'язувати ініціативу студентів у плануванні своєї роботи протягом усього періоду — від сесії до наступної сесії. Вона також не повинна знижувати відповідальності студентів за сумлінну підготовку до екзамену. Роль і значення перевірки та оцінки знань приводять до потреби розглядати їх як істотну ланку навчального процесу вищої школи. Тому особливості їх проведення мають зумовлюватися загальними закономірно-стями цього процесу. З другого боку, значення перевірки та оцінки знань, як це було вже зазначено, визначається тими завданнями, що їх ставить суспільство, перед сучасним фахівцем, якого готує вуз. [5; 19]

Розділ 3. Методи контролю успішності навчання студентів

Показники засвоєння студентами навчального матеріалу під час опитування на заліках та екзаменах виявляються за допомогою різних методів контролю: усних (доповідь, повідомлення, бесіда, розповідь; читання креслення, схеми; повідомлення про пророблені досліди, проведені спостереження) ; письмових (контрольна робота, диктант, переказ, твір, реферат, курсова або дипломна робота); практичних (проведення ділових ігор, дослідів; виконання вправ, лабораторних робіт; виготовлення деталей тощо); програмованих (машинний і без машинний); графічних (виконання схем, креслень, таблиць, графіків, контурних карт і т. д.). Під методами контролю знань розуміємо завдання, що передбачають певні дії студентів, спрямовані на виявлення як окремих показників засвоєння навчального матеріалу, так і кінцевих результатів навчання.

Якими ж уявляються нам завдання, щоб найбільш повно виявити в студентів їхні знання, вміння і навички? Передусім у самому завданні слід чітко сформулювати те, що ми хочемо почути чи одержати від студента. Завдання має бути адекватне цілям контролю. Контроль за своєю суттю конкретний. Він завжди повинен передбачати щось певне: відтворення знань, застосування їх за зразком або творчо в нових умовах. Головне в інформації, що йде від студента, не те, що він запам'ятав, а те, як зрозумів і щ о фактично засвоїв, чого навчився. Завдання повинні виключати формальний переказ підручника або почутого на лекції, натомість активізувати розумову діяльність студенті). Доконче важливо, щоб вони вимагали від студента аналізу навчального матеріалу, розкриття причин і наслідків, синтезування та узагальнення матеріалу. Не ставлячи своєю метою охарактеризувати всі методи контролю, спинимося лише на окремих із них. Так, до переваг усних методів контролю можна віднести оптимальну частоту і всебічність перевірки. Виявлення знань, їх вимірювання й оцінювання відбуваються одночасно. Використовуючи усні методи контролю, викладач створює добру нагоду виявити індивідуальні особливості мислення своїх вихованців. Однак ці методи не позбавлені й істотних недоліків. Відповідь сприймається на слух і тільки один раз, а тому не виключена можливість пропуску якоїсь її частини, а то й помилок, допущених студентом. До того ж весь цикл контролю займає багато часу. [9; 90]

Письмовим методам контролю властиві свої достоїнства. Ці методи економічні для виявлення знань, дають змогу перевірити всі рівні засвоєння навчального матеріалу. Використовуючи їх, можна уніфікувати вимірювання виявлених знань та їх оцінювання. Водночас істотним недоліком цих методів є велика затрата часу на вимірювання та оцінювання знань.

Програмовані методи контролю економлять час викладача на всіх його етапах: під час виявлення, вимірювання й оцінювання знань. Безсумнівним достоїнством їх є уніфікація вимог, що ставляться до всіх студентів. Разом з тим ці методи не дають змоги виявити можливості

творчого застосування засвоєної інформації в новій ситуації. Вправи з вибором відповіді охоплюють лише деякі аспекти виучуваних явищ, фактів, подій. Є галузі знань, де важко підібрати варіанти відповіді