Реферат

З прочитаної англійською мовою літератури з фаху “Загальна педагогіка ті історія педагогіки” на тему”

“Формування особистості та поведінки маленьких дітей

з позиції біхевіоризму”

План

Вступ.

Особливості поведінки та фактори, що впливають на поведінкові реакції маленьких дітей

Функціональні підходи до розуміння особистості дитини.

Взаємини у сім’ї: “мати” – дитина” батько – дитина; дитина – брати – сестри.

Рівні дисципліни та корекція взаємодії дітей з дорослими та однолітками

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Біхевіоризм – особливий напрямок в психології людини і тварин, наука про поведінку; у сучасному стані біхевіоризм є продуктом виключно американської психологічної школи. З точки зору біхевіоризму справжнім предметом психології людини є поведінка людини від народження і до смерті. Факти поведінки можуть бути спостережувані так само, як і об’єкти інших природознавчих наук. При об’єктивному вивченні людини біхевіорист не спостерігає нічого, що міг би назвати свідомістю, відчуттям, уявою, оскільки він більше не вважає, що всі ці терміни вказують на справжні феномени психології.

Біхевіоризм не знаходить даних, які б підтверджували існування спадкових форм поведінки, а також існування спадкових спеціальних здібностей. Біхевіористи вважають, що при наявності порівняно небагато чисельних вроджених реакції, які приблизно однакові у всіх дітей, і при умові оволодіння зовнішнім та внутрішнім середовищем, можливо направити формування будь-якої дитини по суворо спрямованому і визначеному шляху.

Спостереження за поведінкою згідно біхевіоризму представлені у формі стимулів (St) та реакцій (R). Проста схема St-R дає змогу розв’язати задачу психології поведінки. Незважаючи на всю складність відношення “St-R”, особливо так званій “соціальній поведінці, біхевіорист не може допустити, щоб будь-яка із людських реакцій не може бути виведена в терміни “стимул-реакція”.

Маніпулюючи зовнішніми подразниками, можна “виготовити” людину будь-якого складу вважають біхевіористи [5; 112 ].

Так, Дж. Уотсон заявив, що “взявши з десяток нормальних дітей” у специфічне середовище для їх виховання, зможе перетворити їх в будь-якого спеціаліста – лікаря, юриста, або ж злидаря чи злодія – незалежно від його таланту. Нахилів, здібностей, покликанню.

Розвиток дитячої психіки відбувається при житті дитини і залежить від умов життя дитини: від стимулів, які зумовлює середовище. А тому в руслі біхевіоризму мова йде не про вікову, а лише функціональну періодизацію, адже найбільша увага приділяється вивченню умов, що сприяють чи заважають навчанню.

1. Особливості поведінки та фактори, що впливають на поведінкові фактори маленьких дітей

1. Поведінка дитини має завжди свою специфіку. По-перше, вона розвивається і залежить від того, яке ставлення до дитини. Колись давно доктор Арнольд Гезель чітко визначив, що поведінка має модель і “фон”. По мірі росту дитини, змін в її організмі, змінюється і її поведінка.

Друге, що слід пам’ятати, це те, що поведінка це функція структури. Це означає, що діти поводяться так, як в деякій мірі вони побудовані. Різні типи тіл можуть поводитися по-різному. Навіть, якщо вони виростають в однаковому оточенні. Поєднання важливої вродженої особистості дитини і фази розвитку, яку вона досягла, є дуже важливим у визначення поведінки.

Третім важливим фактором у формування поведінки дитини є її оточення. Перше, що батьки можуть зробити доброго для своєї дитини – це добре і правильної годувати. Хороша дієта – харчування потрібні для здоров’я дитини. Повноцінна їжа є не тільки показником відмінного здоров’я, але і хорошої поведінки. По мірі росту вашої дитини змінюється її поведінка, але не можна сказати завжди однозначно, що чим більша дитини , тим краще її поведінка. Дослідження показали: якщо поведінка дитини погіршується, це означає, що відбулися зміни (і не в ліпшу сторону) в оточенні дитини. Дорослому може подобатися, коли ваша дитини консервативна і любить дім, або ви задоволена тим, що дитина – мандрівник, досить імпульсивний. Але слід бути завжди терпимим до протилежних сторін дитини; не намагатися порівнювати постійно дитину з іншими дітьми, якщо не на її користь. Важливий також факт, що періоди релятивного еквілібріма можуть бути після або перед періодами, коли поведінка менш спокійна. По досягненню 4-х річного віку дитина може піти вперед або лишитися позаду, так званих, вікових рамок. У цьому віці спостерігається значний дисеквілібрум між дитиною і її оточенням, деякі діти перебувають в гармонії і спокої з самим собою навіть тоді, коли їх поведінка турбує оточуючих. Тому важливо для батьків і педагогів усвідомити ритм зросту. Різницю між гармонійним і негармонійними періодами і усвідомити, що затишшя завжди супроводжується бурею. Кожна дитина - особистість, і про це слід пам’ятати. Важливо пам’ятати, що кожний віковий період має як позитивні, так і негативні аспекти, і навіть у “важкому” віці є найкращі сторони. 6-річна дитина може бути бунтівною, агресивною, вимогливою, егоїстичною. Але водночас вона показує великий ентузіазм і шалену любов до життя. Деякі речі для неї жахливі, інші прекрасні. Вона може ненавидіти 1 хв., і несамовито любити наступну. Діти різняться, і кожна дитина має власну манеру поведінки. Існує багато різних підходів до вивчення і класифікації особистості. Ми поводимо себе так, і в силу того, як ми побудовані. Такий підхід до вивчення особистості називається конституційною психологією. З точки зору будови людини багато вчених вірять, що вона може передбачити свою поведінку – їжу, сон, соціальну поведінку, яку ситуацію вона шукатиме, а якої намагатиметься уникнути, можливість або неможливість успіху у діяльності, що вимагає фізичних навичок. Людина усвідомлює, до якої міри вона може висловлювати свої емоції, скільки мужності їй знадобиться