добре, тобто відповідну кількість годин, але йому важко було засинати кожного вечора (тобто робити перехід від бадьорості до сну) і вранці важко було прокидатися (перехід від сну до бадьорості). Грався він також чудово. Він міг довго сам гратися, але йому було важко мінятися під час гри, тобто околи він грався машинкою, він не хотів мінятися і гратися кубиками. Йому було важко залишити гру і йти обідати. Щодо його стосунків з іншими, йому було добре з кимось одним і він не міг переключитися , наприклад, з мами на няню. Йому було важко розлучитися з мамою у садочку і залишити вечором садочок, що піти з мамою додому. Тим чином, хлопчик зовсім не була поганим, він просто був “поганий” на перехід. Йому потрібно було не покарання в разі не можливості переходу, якого бажали батьки, реальна допомога з їх боку.
Діти, що в новій ситуації добрі, а потім псуються.
Деякі діти на зміну обстановки реагують по-різному. “Він зараз такий чудовий, це з того часу, які він перейшов до нової школи. Вчитель каже, що не розуміє, як можна було “мати якісь проблеми з ним в іншій школі” – говорить мама Дені. Два соціальні працівники обговорюють один із своїх підопічних: “Цей маленький Деніс, з ним було так важко ладити. Але ми віддали його до однієї сім’ї і з ним сталося диво. Його нова названа мати говорить. Що не розуміє чому ніхто не знаходить з Денісом спільної мови. Він одним з найкращих її дітей. Така сама ж Істрія. Поганий в старому, хороший в новому. Давайте повернемося через 6 місячного інтервалу до Дені і Девіса. Дені в новій школі не робить значних успіхів і вчитель так само скаржиться на нього, як і попередній. Деніс грубий, непокірний, незацікавлений, неуважний і створює проблеми для інших дітей. А нова названа мама вже відмовляється від Деніса. Вона говорить, що він руйнує все господарство і просить соціального працівника віддати його в інший дім. Що сталося. Ми можемо стверджувати. Що ці двоє належали до так званого обманної групи дітей. Які майже неминуче добре освоюються в новій ситуації. Щось погіршується? Дайте їм новий будинок, школу, вчителя, дозвольте відвідати бабусю і ви відчуєте зміни. Вони поводяться чудово. Новий вчитель, названі батьки вірять у хорошу поведінку дитини і ганьблять бувши опікунів за погану поведінку. Нам же потрібно підтримати дитину і захистити її від самої себе
Правші і лівші.
У більшості людей, що пишуть правою рукою домінує ліва півкуля. Яка відповідає за моні функції, словесне спілкування і за відчуття часу. У осіб, що пишуть лівою рукою домінує права півкуля, яка керує візуально-просторовими формами і маніпулятор ними діями. Таким чином, так званий лівша – людина якій дуже добре вдається вести розмову, читання, письмо і інтелектуальні функцій. Правші, менш вдалі у читання, письмі і вмінні вести бесіду. Але їм дуже добре вдається маніпулювати об’єктами. Бачити просторово. Лівомозкова людина рахується такою, що вміє підтримати розмову, правомозкова, такою, що вміє діяти. На жаль в наших школах більше уваги приділяється лівомозковим особистостям. Деякі освітяни пропонують вчителям представляти інформацію таким чином, щоб студенти могли або одночасно або вибірково використовувати 2 півкулі, а потім практикуватися у виборі з них інформації.
Нищівна дитина.
Так звана “нищівна дитина”, яка все руйнує, викликаючи занепокоєння батьків, просто не вміє стримувати своїх імпульсів і на даний момент потрібне стійке оточення і необхідний контроль. Коли дитина є гіперактивною, це може бути виключено якимось нештучними кольорами або приправами до їжі.
Що ж можна вдіяти?
Поведінка – ц функція структури, тобто організм поводився відповідно до своєї будови. Сприятливе оточення допомагає особистості і розвивати її найбільш позитивні цінні риси характеру. Несприятлива обставина може перешкоджати і подавляти природній потенціал. Але жодне оточення не може зробити з однієї особистості цілком іншу. Деякі з цим не погоджуються, бо вважають, що все залежить від них. Індивідуальність їхньої дитини не може бути визнана, тільки вони своїм ставленням можуть створити хорошу або не дуже особистість. Біхевіористи радять: зрозумійте особистість вашої дини і сприйміть її як таку. Слід усвідомити, що фокусивна дитина зможе сконцентруватися краще, ніж периферійна особистість, допомогти дитині зрозуміти себе; потім спробувати створити ситуації, де любий тип дитини почуватиметься комфортно, але не намагайтеся змінити її.
Поведінка за їжею.
20-30 років назад головним питанням батьків було: Як змусити дитину їсти. Вона нічого не їсть. Тепер більшість батьків сконцентровані на тому, що їсть їхня дитина ніж скільки. Більшість дітей зараз добре харчується. Зараз їстівна проблема створює менше гласу ніж раніше. Це вже не ж дивним, що перші 8 років життя дитини, батьків проводять над тим, що змушують її їсти, наступні 8 років – над тим, що змушують її не їсти. Якщо б можна було зробити якесь співвідношення, то аж тут би був частиною росту дитини. У немовляти апетит низький і вік продовжується залишатись таким ще від 2 до3 років, але вже в цей період помітна перевага дитини деяким продуктам, добрими є морква і буряк. В 3 роки дозволяються зелені овочі, часто в перші, також сирі овочі і десерт в 4 роки апетит трохи знижується і дитин може навіть виявляти протест, вимагаючи ту їжу, яка їй подобається. У віці 4-8 років апетит
