3 роки.

Це є період, коли стосунки між мамою і дитиною біль-менш гладкі і задовільні для обох сторін. Для багатьох дітей це вік, коли часто звучить слово “ми”, а мама є улюбленим товаришем. 3-річна дитина не губиться у протилежностях – вона намагається вибрати і те, і інше, або все ж таки зробити вибір. У 3-річної дитини дуже сильне почуття “зараз” і бажання того, що він хоче. Але й також можна переконати зробити щось те, що їй не подобається “зараз”, якщо “пізніше” він може отримати якусь привабливу винагороду. 3-рінча дитина швидко розвиває своє бажання говорити і відповідати на усні зауваження. Він не тільки залюбки відповість на дозвіл розділити “Секрет” чи “сюрприз”, його часто можна переконати зробити те, що хочете ви в змін на “сюрприз”. Іноді 3-річна дитина може робити те, що їй і не подобається, якщо ви її в цьому переконаєте.

4 роки.

“Так сказала моя мама”, - стверджує 4 річна дитина і це її останнє слово. Дитина здається чинить опір заради опору. Тато і мама це авторитет, але вона чинить опір навіть їм.

5-6 років.

5-рінчі діти по відношенню до своїх матерів такі ніжні, дружні, готові допомогти і навіть готові бути покірними і виконувати якість вказівки, що нерідко мама думає, що заходиться в раю і багато мам п’ятирічних дітей описують своїх дітей, як сущих ангелів. Ситуація інша у 6-літок. Така дитина знову рахує себе центром усього світу, хочу бути першим, бути найкраще любимою і мати все, що хоче. Чому мама має більше грошей ніж вона? Чому мама встає пізніше ніж вона? Дитина не тільки змагається з мамою, але й чинить опір її словам. 6 років – це емоційний вік і емоції дуже часто бувають жорстоким і суперечливими. Вони яскраво виявляються у відношення до мами. 6-літки дуже емоційні маленькі створення і вони виплескують свої емоції то на того, хто під рукою і хто значить багато для дитини. Якщо все добре дитина любить маму, якщо ні – вона її ганьбить. Його непокора може означати, що він стомився і з ним щось сталося. Він не кориться мамі, чиє слово ще декілька місяців назад було для нього закон. Непокору мамі дитина часто вважає досить доброю справою.

7 років.

В цьому віці часто дитина думає, що в неї все погано і що всі до неї погано ставляться. Фактично у цьому віці діти стають такими образливими і нещасливими, що часто вони можуть сказати: “Я навіть не хочу бути членом цієї родини. 6-річки мають тенденції до агресії. Якщо він думає, що з ним неправильно поводяться він починає битися, може словесно, може кулаками. А може і тим, і іншим. Але тенденція 7-річок протилежна. 6-річки підходять до неприємностей агресивно, 7-річки відступають і при цьому скаржаться. І батьки перші, кому дитина скаржиться більше всього. Вони їй огидні і їй здається, що його не люблять. Спочатку дитина думає, що з нею неправильно поводяться і вона приходить висновку, що вони зовсім не її батьки, і тоді починає фантазувати, що вона з дуже багатої родини, а її теперішні батьки його не правильно з нею поводяться. Слід поспівчувати такому невеселому настрою і не сміятися з нього, але, з іншого боку, не сприймати ці скарги дуже серйозно.

8 років.

Типова 8-річка може буквально прилипнути до мами. Потреби дитини для справжнього спілкування в цей час великі і вимогливі. І для неї важливі не тільки вчинки мами, але її думки. 6-річки хочуть, що мама робили те, чого хочуть вони, а 8-річки хочуть – щоб вони і думали так, щоб допомогти їм. І дитина так відчуває її схвалення, або несхвалення, що він зразу помічає це на її обличчі. Він вимагає надзвичайної близькості.

9 років.

8-річна дитина ніби злилася з мамою. Вона хоче її уваги і любить її товариство. Мама завжди улюблений компаньйон для походу в кіно, ігор, просто для компанії. Деякі мами від цього трішки стомлюються. Але принаймні це лестить. Це показує, що дитина любить і цінить, товариство. І раптом у 9 років дитини приходить до висновку, що друг важливіший для нього, принаймні як компаньйон, ніж його мама. Це ознак того, що дитина розвивається нормально, вона не може весь час залежать від мами. Але для мами, яка звикла до керівної ролі в житті дитини, це є шоком. Більшість проблем з 9-літками виходить з того що мами дають занадто багато інструкцій, вони занадто наполегливо це роблять. Якщо 9-літня дитина отримує забагато наказів, то чинить опір. Варто впевнитися, чи всі накази справді суттєві, чи це є просто намагання переконати себе і дитину, що останнє слово все ще за дорослими.

10 років.

10-річна дитина все ще сприймає маму і її наставника, як керівні сили. Деоколи вона може не слухатися, іноді сперечатися і дражнитися. Але в основному вона сприймає думку, що накази мами є розсудливими і повинні виконуватися. 10 років це щасливий період у стосунках між мамою і дитиною, щось що навіює спогади про п’ятирічну дитину. Дитина кориться мамі з радістю і з відчуттям, що це правильно і розсудливо робити так, як каже мама. Десятирічки слухняні і здається на перший погляд, що вони і залишаться такими. І