на базі демократичних цінностей, що мають лежати в основі грома-дянського виховання, можливе об'єднання різних етносів і регіонів України задля розбудови й вдосконалення суверенної, демократич-ної держави, громадянського суспільства. Ці процеси вимагають формування громадянської культури. Важливу роль у цьому плані відіграють усі ланки системи освіти загалом і громадянська освіта та виховання зокрема, особливо в суспільстві перехідному, де вони не тільки підтримують, а й закладають основи демократичної менталь-ності, формують у громадян ідеї та поняття про права і обов'язки людини, виховують здатність до критичного мислення, уміння відсто-ювати свої права, інтереси, переконання, усвідомлювати свої обо-в'язки та виявляти толерантність до поглядів іншої людини, керува-тися у вияві соціальної активності демократичними принципами.
Оскільки громадянське виховання набуває нині особливого зна-чення, то виникає гостра потреба у визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів громадянського виховання, що ціле-спрямовано й ефективно забезпечували б процес розвитку і форму-вання громадянина, тобто особистості, в якій органічно поєднують-ся високі моральні чесноти, громадянська зрілість, патріотизм, про-фесійна компетентність, самоактивність, творчі начала, почуття обо-в'язку й відповідальності перед суспільством, Батьківщиною.
Громадянське виховання – процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціальне, політичне і юридичне дієздатною та захищеною. Воно покликане виховувати особистість чутливою до свого оточення, залучати її до суспільного життя, в якому пра-ва людини є визначальними. Гро-мадянське виховання поєднує суспільну й приватну сфери.
Звідси громадянськість є багатоаспектним поняттям. Це фун-даментальна духовно-моральна якість, світоглядна і психологіч-на характеристика особистості, що має культурологічні засади.
Такі характеристики грома-дянськості свідчать про визна-чальну роль світогляду особис-тості, на основі якого формуєть-ся система її ціннісних орієнтацій, поглядів, переконань, усвідом-люється місце в суспільстві, ви-значаються обов'язок і відпові-дальність перед співвітчизника-ми, Батьківщиною.
Громадянськість – це реальна можливість втілення в життя сукупності соціальних, політич-них і громадянських прав особи-стості, її інтеграція в культурні й соціальні структури суспільства.
У педагогічному плані грома-дянськість містить знання, пере-живання й вчинки. Ці складові перебувають у певних зв'язках і взаємодії з переважанням на пев-них етапах розвитку індивіда емо-ційного компонента, формуван-ня почуттєвої сфери.
Важливе місце в громадянсь-кому вихованні посідає грома-дянська освіта – навчання, спря-моване на формування знань про права і обов'язки людини. Гро-мадянська освіта тісно пов'язана з формуванням соціально-полі-тичної компетентності особистості в суспільній сфері, яка передба-чає насамперед політичну, пра-вову й економічну освіченість і здатність керуватися відповідни-ми знаннями в умовах карди-нальної перебудови суспільства.
У процесі громадянського ви-ховання провідне місце належить освітній складовій, яка допов-нюється й розширюється вихо-ванням в дусі громадянськості. Це поняття об'єднує в собі громадянську, політичну соціалізацію майбутнього громадянина та його здатність долучати до цього про-цесу моральні цінності.
На відміну від інших розви-нутих країн, де громадянське ви-ховання майже повністю базуєть-ся на політичній та правовій сфе-рах діяльності громадянського су-спільства, в Україні на сучасно-му етапі її розвитку громадянсь-ке виховання, через відсутність відповідної правової та юридич-ної бази або її недієспроможності, багато в чому базується на мо-рально-етичних засадах, тобто морально-етичні імперативи й цінності виступають досі голов-ним критерієм ефективності гро-мадянського виховання.
Досягнення цілей громадянсь-кого виховання вимагає додер-жання наукового підходу до організації цього процесу, тобто врахування об'єктивних законо-мірностей його перебігу, взає-модії системи чинників (раціо-нальність, об'єктивність, науко-ва картина світу), що його детер-мінують.
Науковий підхід до процесу формування особистості – гро-мадянина передбачає, що дія за-гальних закономірностей розвит-ку громадянськості опосередко-вується впливом конкретно-істо-ричних умов життєдіяльності да-ного суспільства загатам і кож-ного з його членів зокрема. Конкретно-історичний підхід допома-гає збагнути й сформулювати специфічні, найбільш актуальні на даному етапі розвитку україн-ського суспільства завдання гро-мадянського виховання, а саме: усвідомлення громадянами Украї-ни необхідності державотворчих процесів у поєднанні з розбудо-вою громадянського суспільства; формування в молодого поколін-ня почуття патріотизму, відда-ності Батьківщині й водночас відчуття належності до світової спільноти.
Ефективність виховання гро-мадянськості, як і багатьох інших особистістю характеристик, знач-ною мірою визначається реалі-зацією у виховному процесі діяльнісного підходу, відповідно до якого в структурі особистості ви-никають і закріплюються пе-редусім ті новоутворення, у «кон-струювання» яких індивід вкла-дає свої почуття, власну працю, енергію, конкретну дію, прояв-ляючи цілеспрямовану ак-тивність. Отже, особистість гро-мадянина формується, якщо він бере реальну участь у діяльності, в якій апробуються, перевіряють-ся на практиці відповідні грома-дянські цінності.
У громадянському вихованні особливого значення набуває особистісно орієнтований підхід, коли в центрі освітньо-виховного про-цесу стоять інтереси дитини, її потреби та можливості, права ок-ремого індивіда, його суверені-тет. Лише через таку ієрархію ціннісних підходів як людина (особистість) – народ (культура, історія, освіта) – держава (су-спільство) можна реалізувати пер-спективну й демократичну модель виховання в дусі громадянсь-кості. При цьому співвідношен-ня особистісних і ситуативних факторів розглядається як співвідношення особистісних яко-стей і об'єктивних вимог діяль-ності.
Необхідною умовою грома-дянського виховання є системний підхід, який передбачає розгляд цілісного багаторівневого, ієрар-хічного, взаємозалежного, детер-мінованого, відкритого процесу в його постійному розвитку й саморозвитку. В умовах прогре-суючої спеціалізації освіти та фор-мування комунікаційних пере-шкод (бар'єрів) між людьми системний підхід виступає осно-вою організації й впровадження в практику такого всеохоплюючого феномена, як громадянське виховання.
Виховання громадянина має бути спрямованим передусім на розвиток патріотизму – любові до свого народу, до України. Важ-ливою якістю українського пат-ріотизму повинна бути турбота про благо народу, сприяння ста-новленню й утвердженню Украї-ни як правової, демократичної держави, готовність відстояти незалежність Батьківщини.
З патріотизмом органічно по-єднується національна само-свідомість громадян, яка ґрунтується на національній іденти-фікації: вбирає в себе віру в ду-ховні сили своєї нації, її май-бутнє; волю до праці на користь народу; вміння осмислювати мо-ральні та культурні цінності, істо-рію, звичаї, обряди, символіку; систему вчинків, які мотивують-ся