Влітку цього ж року М. Стельмахович у Києві захистив доктор-ську дисертацію "Традиції й нові тенденції в розвитку родинної етнопедагогіки українського народ}7". Відразу ж після захисту один із опонентів академік Олександр Мазуркевич подарував йому книгу "Україна в огні" Олександра Довженка, написавши: "З нагоди подвижницького захисту Вашої дисертації - справжнього Відродження української народної педагогіки".

У кінці 1990 р. М. Стельмахович звернувся з проханням до академіків О. Мазуркевича, М. Шкіля, М. Ярмачеюса підняти клопо-тання перед урядом про створення (відродження) Академії педаго-гічних наук в Україні.

Активно створюється українська етнопедагогічна наукова шко-ла. Коло досліджуваних М. Стельмаховичем педагогічних проблем невпинно зростає й урізноманітнюється. Це засвідчують хоч би такі, наприклад, промовисті назви надрукованих на сторінках журналів статей: "Використання народної педагогіки у професійній підготовІІЩ майбутнього вчителя", "Народне родинознавство в школі", "Україн-ське національне виховання", "Народна педагогіка й педагогічна наука", "Виховний ідеал української народної педагогіки", "Україно-знавство в початковій школі", "Традиційна гуцульська родина", "Едукація українознавча", "Пласт завжди з нами", "Ренесанс україн-ського шкільництва", "Родинна етнопедагогіка - заслін бездуховності", "Українська етнопедагогіка" тощо, а також книг М. Стельмаховича "Народне дитинознавство" (1991), "Українське родинознавство"

(1994), "Українська родина" (1996) та створених у співавторстві посібників "Українознавство" (1994), "Методика викладання народо-знавства в школі" (1995), "Українознавство в національній школі"

(1995). Ним створені вузівські програми з історії педагогіки (1993), української педагогіки (1993), концепції українського дошкілля, системи українського національного виховання у школах і вузах.

У серпні 1993 року М. Стельмахович обнародував першу в Україні авторську програму з українського родинознавства (фаміліс-

тики).

У листі до М. Стельмаховича від 18.07.1991 р. видатний чуваський етнопедагог Г. Волков із Москви написав: "Спасибі Вам за книгу "Народне дитинознавство" - це дуже сильно. У всякому випадку на російській поки нічого подібного не очікується. Прочитав зацікавлено. Підходи надзвичайно перспективні".

Книжку цю автор присвятив своєму улюбленому внукові

Ярославчикові.

Пошукова розробка питань відродження і розвитку національної освіти й українського виховання в незалежній Українській державі дозволяла, крім публікацій, також виступати з науковими повідомлен-нями за даною проблематикою на Міжнародних, Всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях у багатьох містах України, по телевізору, республіканському й обласному радіо, про-повідувати ці ідеї серед студентів, учителів, учнів, викладачів, батьків, освітніх працівників, закликати до нового педагогічного мислення.

На початку вересня 1992 року М. Стельмахович був висунений колективом працівників газети "Освіта" за ініціативою заступника головного редактора Петра Ігнатенка для обрання в академіки АПН України (газ. "Освіта" від 8 вересня 1992 р. - С. 5), включений у спи-сок претендентів у дійсні члени АПН України ("Освіта".- 29.09.1992. -С. 4), підтриманий Вченою радою Прикарпатського університету ім.

В. Стефаника. 17.11.1992 р. Мирослав Гнатович обраний дійсним членом (академіком) Академії педагогічних наук України.

23-24 грудня 1992 р. учений брав участь у роботі Першого з'їзду педагогічних працівників України як науковий консультант секції ''Національна система виховання". Був науковим консультантом створення "Концепції школи нової генерації" - української національ-ної школи - родини" (1994) науковцями Інституту українознавства Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

Академік М. Стельмахович був науковим консультантом на-уково-дослідної лабораторії "Гуцульська стнопедагогіка і Іуцульщино-знавство" та членом редколегії науково-методичного і літературно-краєзнавчого журналу "Гуцульська школа" (директор лабораторії та головний редактор журналу Петро Лосюк). Він підтримав ідею про створення української гуцульської школи на Богородчанщині (М Стель-махович "Ідея про гуцульську' школу - актуальна" // "Слово народу" від 16.07.1997р. -С. 3).

Під час роботи М. Стельмаховича на посаді завідувача кафедри, а згодом декана педагогічного факультету Прикарпатського універси-тету на цьому факультеті було засновано 5 нових кафедр, освоєно 7 нових спеціальностей у підготовці майбутніх учителів, підготовлено й захищено 4 докторські й 17 кандидатських дисертацій, зміцнено навчально-матеріальну базу, опубліковано чимало наукових праць, досі функціонують аспірантура й докторантура, магістратура, екстер-нат за спеціальністю "учитель початкових класів". Вивчення дисциплін базується на українознавчих засадах, а виховання пройняте україн- ським національним духом, любов'ю до України й українства та . повагою до людей інших національностей, що націлює на підготовку нової генерації українських учителів.

У виступі ректора Прикарпатського університету імені Василя , Стефаника академіка В. Кононенка на торжествах у честь 5-річного ювілею вузу згадано про наукову школу професора Мирослава Стельмаховича, відому "далеко за межами нашого краю", навколо якої "гуртуються аспіранти, докторанти, кращі наші студенти" (Мно-гая літа, Прикарпа'тський університет! // Поліття. Часопис управління освіти Івано-Франківської облдержадміністрації. - Вересень 1997 р. -№ 29 (286). - С. І. ). М. Стельмахович був причетний до заснування й роботи науково-методичного центру "Українська етнопедагогіка і народознавство" АПН України і Прикарпатського університету імені В. Стефаника (директор центру Р. Скульський) як провідний науковий 18 співробітник (за сумісництвом). Співпрацював з науковим центром "Гуцульщина" в с.м.т. Верховина, який є філією Інституту україно-знавства Київського національного університету імені Тараса Шев-ченка (директор філії П. Шкрібляк).

У 1994-1996 pp. за наукові праці з педагогіки (у співавторстві з О. Савченко та Р. Скульським) учений двічі одержував нагороди "2 гранд" з міжнародного фонду "Відродження" за програмою "Транс-формація гуманітарної освіти в Україні".

Впродовж 1989-1997 pp. очолював наукову творчу групу, яка розробила держбюджетні теми Міністерства освіти України "Народо-знавство в школі" та "Українознавство у професійно-технічному училищі"- Він був членом Всеукраїнського педагогічного товариства І jm Григорія Ващенка і редакційної колегії видання наукової спадщини-| цього видатного українського педагога, а також почесним членом

Товариства української мови "Просвіта" ім. Т. Шевченка. ^г. 3 1994 р. - голова спеціалізованої Вченої ради К.09.03.01