Виховною ланкою стало відвідання школярами трудових об’єктів місцевих виробничих формувань, підприємств, народних художніх промислів. Тут вони дізналися багато цікавого про трудові традиції краю, села, а за бажанням – брали безпосередню участь в оформлені творчих виставок, організації конкурсів і ін.

Ефективність виховного процесу шляхом використання в ньому трудових традицій старших поколінь залежала, в основному, від тих впливів, які отримували учні з боку дорослих.

На школярів впливали різні за родом діяльності, за індивідуальними особливостями люди: батьки, старші брати і сестри, вчителі, учні-старшокласники. Кожен, спілкуючись з дітьми, виступав у ролі вихователя, в якості прикладу для наслідування. Ми давали школярам можливість зустрічатися і спілкуватися з різними поколіннями дорослих. Ті розповідали про своє трудове минуле по-різному, але, в основному, про трудові традиції свого краю, села, про трудову юність, про те, яку роль відіграє праця для кожного з них. В біографіях дорослих учні бачили відображення особливостей трудової біографії села, краю, регіону, на конкретних прикладах трудового життя близьких, знайомих і не знайомих людей прослідковувалось позитивне і негативне в розвитку народного господарства в умовах Прикарпаття з а багатовікову історію працелюбного і талановитого народу цього краю. Разом з тим, ми відчували незручність перед дітьми в тих випадках, коли серед дорослих були спроби змовчати про негативні моменти в цій історії або прикрасити, спотворити її.

Використання у виховному процесі зустрічей, знайомств можна прослідкувати на прикладі організації такої зустрічі в селі Витвиця Долинського району з жителем цього села Ярославом Вінтоняком, одним з тих, хто зосередив в собі найкращі якості господаря, трудівника, плодами якого славиться земля Прикарпаття, хто відстоював своє минуле, щоб наступило наше сьогодення і наше завтра.

Спостерігаючи за його працею в „домашній” майстерні, учнів охоплювало почуття поваги до майстерної людини, усвідомлювали значення так потрібних людям професій будівельника, столяра, якими тепер часто нехтує молодь. Учні стали частими гостями народного умільця, який, використовуючи в деяких столярних операціях „малу механізацію”, трудиться і тепер, допомагає порадою, практичною справою в побудові нового будинку, виготовленні чи ремонті предметів домашнього вжитку. До І. Мізунського ідуть за всім, чого раптом не вистачає в господарстві: зробити колесо до воза, поновити плуг, змайструвати діжку. Він столярує, мурує колодязі, вміє ланцюжок з бісеру робити, доріжки ткати. І тепер в хаті Мізунського знаходиться ткацький верстат, на якому працює господар, а дружина Людмила щоліта заготовляє сировину для ткацтва. Восени, після всіх польових робіт Мізунський іде по лозу, щоб взимку сплести кошики, якими у Витвиці користуються не лише дорослі, а й діти, підлітки.

Дуже важливим у виховному процесі було те, що учні дізнались: у батька і матері Мізунського виростало троє синів, і всі як один беручкі до роботи: що жати, що косити, молотити чи якою іншою справою зайнятися в господарстві. Їх покійна мати, котра теж не знала втоми в роботі, не могла натішитися працелюбними синами. Вони знали всі ремесла, не сиділи без роботи вечорами: робили решета, коновки, маснички, вила, граблі, сопілки і інші речі. Молодший син Михайло – відомий в селі коваль. Але він не тільки вміло орудує молотком і кувалдою, а й гарно вишиває рушники, якими прикрашений навіть місцевий Будинок культури. Допомагає Михайлу його дружина Ольга.

Діти наслідують працелюбність і майстерність обдарованих, талановитих земляків-односельчан. Їм була дана можливість щось змайструвати, зробити потрібну річ: вони з цікавістю розглядають і самі хочуть зробити якийсь предмет забутого ремесла.

Учні виражали своє ставлення до таких зустрічей висловлюваннями типу: „Я починаю розуміти значення трудових традицій свого народу” (Михайло М., 10 р.); „Як добре, що живуть на землі моїй такі славні, з золотими руками люди” (Ігор К., 10 р.).

Читання в шкільній, сільській бібліотеці допомагало розкривати красу і велич людини праці, тому при підборі літератури істотне значення мало врахування читацьких інтересів, рівня інтелектуального розвитку учнів, ступінь доступності для них всесторонніх, в тому числі соціальних, економічних, екологічних, естетичних і трудових проблем, висвітлених в книгах. Учні, в основному, орієнтувались на домашнє читання. Тому в ході експериментальної роботи ми рекомендували їм список літератури, в якій висвітлювались питання зі сфери праці, і популярні видання в області праці, техніки, газети і журнали, в яких були опубліковані матеріали про працю. Для найменших була запропонована дитяча література з ілюстраціями, загадками, прислів’ями, приказками про працю, як от: Джанні Родарі „Чим пахнуть ремесла?”, „Якого кольору ремесла?”, Петро Король „Лісовий експрес”, „Українські народні казки”, поезія прикарпатської поетеси, Члена Спілки письменників України, народної учительки Марійки Підгірянки; Д. Герасимчук, Я. Дорошенко „Страгора”, М.Міщенко „Чого земля квітне”, А.Шпиталь „Лана” та інші.

Для дітей 10 - 11 - віку була підібрана література, яка найбільше впливала на формування інтелектуальних і емоційних компонентів структури особистості школяра, наприклад: В. Качкан „Світло високого дня”, альбом „Юрій і Семен Корпанюки” тощо.

Щоб реалізувати задумані плани, задовольнити читацький попит і інтереси всіх учнів, молодші школярі відвідували бібліотеки, книжкові кутки, ігротеки в Народному домі разом з дорослими.

Ми залучали школярів до організації