з минулим і майбутнім, людину з її народом і зі всім людством. Праця як основа життя, його основна творча цінність – така була світоглядна орієнтація вибору змісту нашої роботи.
Удосконалення змісту трудового виховання сільських школярів в мікрорайоні школи ми зв’язували з подальшим розвитком переходу від епізодичної роботи до рівносторонньої трудової діяльності, взаємодії трудових виховних зусиль, відкинення просвітницького характеру роботи, що повинно було сприяти змістовності трудової діяльності учнів в мікрорайоні школи.
В постійному ускладнені і розвитку змісту, оновленні і вдосконаленні організаційної структури цієї діяльності, ми спираючись на положення педагогіки про те, що якісні зрушення в соціальній сфері не можливі без глибоких перетворень в змісті праці; на Закон України „Про освіту”, в якому підкреслюється, що позакласна робота має базуватись на принципах вільного вибору типу закладу, виду діяльності за інтересами і що учні мають право на трудову діяльність в позаурочний час.
З метою дослідження шляхів підвищення ефективності трудового виховання школярів в мікрорайоні школи необхідно було вирішити ряд завдань, сформульованих нами раніше. В першу чергу, ми звертали увагу на те, що в зміст їх входить виявлення внутрішніх процесів механізму вдосконалення змісту трудового виховання учнів (потреби, інтереси, захоплення, традиції), умови переходи їх до зовнішнього прояву – дії, практичні справи, коли кожний компонент має специфічний спосіб зв’язку елементів, що входять до нього, тобто володіє своєю структурою. На нашу думку врахування цих механізмів має сприяти ефективності процесу трудового навчання учнів в мікрорайоні школи.
В процесі розв’язання виховних завдань потрібно сформувати в учнів суспільно ціннісне відношення до трудової діяльності, закласти основи соціально значущих потреб в ній, розвинути здібності до активної участі в праці в мікрорайоні школи.
Організація педагогічного експерименту передбачала систематичне спостереження за ходом роботи в експериментальних умовах, своєчасне корегування і врахування результатів досвіду.
Аналізувались зауваження, відгуки, пропозиції вчителів, вихователів.
Здійснення експерименту пропонувалось шляхом:
розробки його критеріїв;
якісної розробки експериментального матеріалу;
систематичного контролю за ходом роботи;
своєчасного теоретичного узагальнення і оформлення одержаних результатів.
У змісті трудового виховання учнів в мікрорайоні школи нами враховувались перспективи народного господарства Прикарпаття, національні і місцеві (регіональні) трудові традиції, переважаючий вплив сім’ї, складений досвід трудового виховання в мікрорайоні.
Специфіка виробничого оточення, як показало наше дослідження, сприяло вдосконаленню змісту праці, збагаченню трудового досвіду школярів. Разом з тим віддаленість місця проживання від центрів зосередження деяких видів трудової діяльності вносило труднощі у створення умов відповідності і задоволення інтересів і нахилів учнів, що вказувало на необхідність корегування програми з орієнтацією її на творчий підхід, прояви ініціативи в реалізації поставлених завдань. Переслідуючи загальну мету, в досліджуваному мікрорайоні ставились конкретні завдання. Тому навіть в нашому мікрорайоні з несприятливими умовами ми знаходили шляхи для організації трудового виховання учнів.
Ми прагнули подолати формалізм у роботі, який проявлявся в надзвичайному захоплені масовими заходами, в яких часто губились особистість окремої дитини з її інтересами і потребами, в прагненні дорослих підмінити дітей, невмінні організувати трудову діяльність учнів в мікрорайоні школи.
Проведений експеримент будували на систематичному включенні учнів у трудову діяльність в мікрорайоні школи; в структурі виховного процесу у відображали різні види трудової діяльності у відповідності з місцевим умовами, щоб учні могли закріпити одержані знання на практиці і співвіднести з ними свої інтереси, здібності, нахили.
В основі цих видів трудової діяльності були традиційні для даного регіону художньо-прикладні види праці, художня і технічна творчість. Для розкриття їх змісту використали такі форми і методи, як зустрічі, бесіди, розповіді, екскурсії, читання літератури, перегляд експозицій народних і художніх музеїв, свята, вечорниці, конкурси, практично-трудова діяльність учнів в мікрорайоні школи, спираючись при цьому на рекомендації обласної науково-практичної конференції:
- широко залучати до керівництва об’єднаннями, гуртками творчих працівників, народних умільців, ефективно використовуючи наявну матеріальну базу школи, школи-інтернату, професійно-технічного училища, підприємств;
- розширити у сільській місцевості з невеликим контингентом учнів можливості організації трудового виховання на зразках народних промислів, використовуючи індивідуальні, групові чи масові його форми;
- ширше практикувати творчі зустрічі, свята ремесел, виставки і конкурси декоративно-прикладного мистецтва, народної творчості;
- ширше використовувати у виховному процесі проникнення в трудову діяльність елементів традиційних художніх народних промислів.
Виховання національного характеру передбачало засвоєння школярами трудових традицій свого народу, а також вплив на цей процес основних засобів народної педагогіки з опорою на моральні ідеали і ритуали. Важлива роль тут належить сім’ї, в якій діють традиції національного виховання.
Розкриваючи використовувані засоби з метою реалізації компонентів трудового виховання в мікрорайоні школи, намагались показати, що в інтелектуальному компоненті ми прагнули змінити смислові установки особистості; систематизувати знання, уявлення про різні види праці в процесі „включення особистості школяра у важливу для нього діяльність”, організації і зміні таких видів діяльності, в яких здійснюється саморозвиток особистості (практичного залучення школярів до участі в них): знання про трудові традиції рідного краю, конкретні досягнення його кращих працівників, про ті зміни, які сталися в характері праці за останні роки.
Постановка інтелектуальних завдань, здавалося б, традиційна, їх вирішення багаторазово здійснювалось на практиці. Між іншим, в експериментальних умовах позашкільного середовища вирішення цієї проблеми набуло нового забарвлення. Ми вважаємо за доцільне виділити трудові традиції, спираючись на те, що в культурі існує глибокий зв’язок праці і моральної категорії „добра”, передачі досвіду. Виховання на народно-трудових традиціях допомагало зберегти те просте значення поняття „добра” як роботи, прекрасної на всіх етапах людського життя. Учні знайомились з традиціями, що історично склалися, з метою чого практикувалось вивчення історії місцевих підприємств, об’єднань і