формувань аграрного сектору, історії сімейних династій, окремих сімей. В процесі цієї роботи учні дізнавались, що характерним для народних традицій було те, що навіть під час дозвілля організовувались цікаві, корисні справи, що мали моральний зміст: наприклад, молодь села об’єднувалась за віком на вечорниці (досвітки), які були формою відпочинку молоді в поєднанні з певною господарською працею: дівчата приходили з пряжею, шиттям, вишиванням, а разом, наприклад, чистили („лупили”) кукурудзу, складали листя тютюну в „папуші” і т.д. в процесі цієї роботи вивчались і співались старовинні і сучасні пісні, молодь обмінювалась прислів’ями, приказками про працю. Праця в супроводі традиційних „музик”, пісень, жартів ставала засобом збагачення знань і уявлень про трудові традиції свого краю, що передбачало розвиток у школярів інтересу до народних традицій і бажання застосовувати досвід старших поколінь на практиці.
Трудові традиції, до яких залучались учні, тісно зв’язані з середовищем і соціально ним зумовлені, бо в ньому знаходять своє відображення виробничі, сімейні, побутові трудові традиції, через них передається досвід попередніх поколінь, в яких сконцентрована народна мудрість і багатовіковий досвід народу. Залучення до трудових традицій краю передбачало закріплення основи розуміння школярами душі і таланту свого народжу, формування моральних якостей особистості і їх прояв у праці.
Використовуючи запропоновані педагогічні ситуації, ми ставили перед собою завдання шляхом залучення учнів до традиційної мудрості, до народної творчості привести їх до усвідомлення керівної ролі праці в житті людини і суспільства, розвинути інтерес до пізнання трудових традицій свого краю і загальнолюдського трудового досвіду, використовуючи в цьому процесі емоційно-ціннісний досвід праці. Це можна прослідкувати на прикладі втілення в практику виховного процесу народної мудрості під назвою „Запросіть Весну в гості”, де ми використовували і бесіду, і розповідь, а також елементи практичної праці.
Методика реалізації цієї трудової народної традиції полягала в тому, що ми внесли розроблений нами варіант у сценарій свята Весни в селі Витвиця Долинського району. Пропонуємо цей варіант:
„Оксанко, одягайся тепліше, підемо в сад”, - каже бабуся своїй онуці.
Оксанка здивовано закліпала оченятами, - а що тепер робити в саду, коли довкола сніг, холодно?
„Підемо до Весни, щоб вона скоріше прийшла до нас”, - посміхається бабуся. Дівчинка бере шубку, сани, рукавички, бабуся одягає теплу хустку і вони разом виходять.
„Давай назбираємо гілочок, яких наломив вітер, - каже бабуся. - Виберемо найкращі і поставимо їх у високу вазу. На кожній гілочці з кольорових ниток зав’яжемо стрічки. Вони прикрасять гілочки берези такими собі квіточками. В хаті тепло, і незабаром березова гілка вкриється маленькими листочками. Хто прийде до хати – здивовано погляне на букет: надворі зима, а в хаті – Весна!”
„На городі великий кущ форзиції, густий, - продовжує бабуся. – Зріжемо кілька гілочок, поставимо їх у воду, і зацвіте гілочка жовтенькими гілочками, ще до свята Весни зацвіте. І тоді можна подарувати гілочку мамі, вчительці, подружці. А ще придивись, дитино, до куща бузку. На верхніх гілочках є парні бруньки: гілочки з такими бруньками поставимо до хати у вазу. У вазу будемо доливати водиці, а гілочки оббризкувати нею ніби дощем. Букет буде у нас на весняні свята.” „А на мамин день народження, який буде в квітні?” – питає внучка.
„Поздоровити твою мамусю з днем народження ми зможемо, зрізавши перед тим кілька гілочок черешня, вишні, яблуні. Вибирати потрібно лише ті гілочки,, які і так би були зрізані весною під час чистки саду. У вазі гілочки не лише зазеленіють, але і зацвітуть: за вікном сніг, а в кімнаті – цвіт яблуні!”
„Бабусю, навіщо ти набираєш стільки піску?” – питає Оксанка.
„Пісок насиплемо в порожні горщики або в старі чашки, тоді посадимо цибулю, зрізавши вершки, щоб цибуля скоріше пустила пір’я. Поливати будемо не часто, бо цибуля не любить вологи. А коли виросте зелене пір’я, нащипаємо тобі його до бутерброду, до борщу. В горщик з піском посадимо корені петрушки і поставимо на вікно, щоб у нас була свіжа зелень. У кого є закрита веранда, той може посіяти у ящику кріп. Ось так, Оксанко. Ми і запросили до хати красуню Весну!”
Використання запропонованих виховних засобів – не просто залучення школярів до трудових традицій свого краю, а й залучення до національних надбань, що виражається в тому, що учні збагачують свої знання про працю, формують трудові вміння і навички. Це залучення до совісті і доброти людської, що, в свою чергу, формує прагнення до примноження трудових традицій свого народу, збагачення традицій інших народів і загальнолюдського трудового досвіду.
З метою систематизації знань і уявлень про трудові традиції ми використали матеріали і експозиції місцевого музею народної творчості, шкільного музею, де представлені предмети побуту, національні знаряддя праці, предмети образотворчого мистецтва, роботи народних умільців. Діти одержували знання про те, що всі предмети домашнього вжитку, національного одягу, знаряддя праці, - все це робилось вручну з великим старанням і любов’ю, щоб кожна річ була міцною і красивою. Кожен майстер дорожить своєю трудовою честю, своєю репутацією, думкою людей, серед яких він живе і працює, серед яких випало жити і працювати його внукам, правнукам.
Ми організовували зустрічі з народними умільцями, представниками трудових династій ткачів, гончарів. Різьбярів, вишивальниць, імена яких відомі не лише в краї, а й далеко за межами України. Демонстрували свою майстерність члени трудових династій Мізунських, Комарів.
Ми використали виховний потенціал народного музею, організованого при Будинку культури,