Методи виховання (реферат)

Зміст

Вступ

Виховний вплив на дитину, молоду людину завжди був одним з ключових питань психологічної науки. Не буде перебільшенням сказати, що проблема методології виховання існує стільки ж, скільки існує і саме виховання. Знання (й ефективне використання) принаймні основних методів виховання є необхідною запорукою ефективного і цілеспрямованого впливу на підростаюче покоління.

Могутні соціальні зрушення наприкінці XX, на початку ХХІ ст. значною мірою змінили уявлення про «нормальну», тобто соціально прийнятну, і деліквентну поведінку дітей та молоді. В боротьбі за вплив на особистість дитини у педагогів з’явилися такі могутні “конкуренти” як комерційний кінематограф, розважальні молодіжні журнали та телепрограми (часто сумнівної якості), відео- та комп’ютерні ігри. Засоби масової культури та тісно пов’язаної з нею молодіжної субкультури формують часто не найкращі якості особистості, пропагують насильство, безладне статеве життя, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин. Протидія згубному впливові на дитину, молоду людину потребує від педагога неабиякої тактовності, виваженості та знову ж таки педагогічної майстерності: знання та умілого використання методів виховання в їхньому логічному поєднанні та структурному зв’язку з навчальною і трудовою діяльністю дітей та молоді.

Здобуття Україною державної незалежності, яке стало логічним наслідком багатовікової боротьби українського народу за право самостійно вирішувати свою долю, бути господарем на своїй землі, поставило перед вітчизняною педагогікою низку нових, специфічних цілей і завдань. Немає вже старої системи суспільного виховання й соціалізації молоді (організації жовтенят, піонерів, комсомол) а становлення нової наштовхується на значні об’єктивні і суб’єктивні складнощі. Складнощі у процесі становлення національного виховання природні й неминучі, але основне завдання вітчизняної педагогіки полягає не в їхній констатації, а в максимально ефективній адаптації світового й вітчизняного педагогічного досвіду до потреб сьогодення. Для цього, знову ж таки, необхідне вивчення напрацьованих за довгі роки педагогічної практики методів виховання.

Отже, вивчення методів виховання необхідне як з огляду на потреби виконання традиційних задач з виховання й соціалізації молоді, так і виходячи з тих специфічних задач, які ставить перед вітчизняними педагогами сьогоднішній день. Стислому аналізові проблематики методів виховного впливу як раз і присвячена дана робота.

1. Поняття про методи виховання

Методи виховання – це способи впливу вчителів на учнів, шляхи педагогічно доцільної організації їхнього життя з метою прищеплювання вихованцям соціально бажаних рис.

Методи залежать від мети та змісту виховання. Методи виховання спрямовані на формування й удосконалення особистості, тому врахування рівня розвитку вихованців – важлива умова ефективного використання методів виховання, що залежать також від рівня зрілості колективу.

Використання того чи іншого методу виховання залежить і від конкретної педагогічної ситуації. Цікаві думки про методику постановки вимог висловив А. С. Макаренко: він не рекомендував ставити вимоги в тому разі, якщо вихователь не впевнений, що вихованці їх виконають.

Виховання характеризується всебічністю змісту та різноманітністю методів. По-різному планують, наприклад, фізичне й естетичне виховання учнів. Проте серед усього розмаїття методів є й такі, що мають значення для всього процесу виховання.

Методика виховання, за влучним вираженням А. С. Макаренка, не терпить стереотипних рішень і навіть доброго шаблону. Творчий підхід до використання методів – обов’язкова умова успішного виховання. Можливість такого підходу багато в чому залежить від розв’язання теоретичних питань, зокрема класифікації методів виховання.

Класифікація методів виховання важлива у тому відношенні, що дає змогу яскравіше підкреслити специфічність того чи іншого методу, точніше визначити його призначення у виховному процесі.

З певним ступенем умовності методи виховання можна поділити на дві основні групи:

- методи формування суспільної поведінки й організації діяльності – привчання та вправи, наприклад, гра, доручення, змагання;

- методи формування свідомості – бесіди, диспути, лекції, обговорення матеріалів преси, літературних творів, кінофільмів.

Погляди та переконання формуються не тільки з допомогою слова вихователя, а й у процесі різноманітної діяльності. Тому у виховному процесі методи формування свідомості та організації діяльності виступають у поєднанні. Поділ їх на дві групи не відокремлює методи один від одного, а дає змогу лише підкреслити більшу спрямованість однієї групи методів на формування поведінки, а другої – на усвідомлення її соціальної мотивації і суспільного значення.

2. Характеристика основних методів виховання

Методи виховання спрямовані на зміну особистості у позитивний бік. Проте їх застосування веде не до безпосередніх змін особистості, а до виникнення у вихованців думок, почуттів, потреб, які спонукають їх до певних вчинків, поведінки. Цим методи виховання відрізняються від методів навчання, застосування яких призводить до зростання й удосконалення знань, навичок та вмінь.

У практиці виховання трапляються різні комбінації методів у виховному процесі. Поєднання різних методів є однією з важливих умов впливу виховання на різні сторони особистості дітей. Нижче подана стисла характеристика основних методів виховання.

Привчання і вправи. Метод привчання передбачає певну продуману організацію життя учнів, їхньої праці, відпочинку та залучення школярів до виконання норм і правил, щоб сформувати звичні форми поведінки.

Привчання особливо в початкових класах розпочинається з показу взірця поведінки самим учителем, через демонстрування картин, читання яскравого оповідання. Важливим моментом привчання слід вважати створення у дітей позитивного ставлення до тієї чи іншої форми поведінки, якого досягають наочністю, образністю, емоційним ставленням самого вчителя до того, що він дає дітям.

Метод привчання може варіюватися залежно від віку та умов виховання. Не завжди доцільно, наприклад, відкрито ставити перед дітьми завдання оволодіти якимось способом поведінки. Вихователь може дати дитині певне доручення (чергування в класі, нагляд за дотриманням чистоти), і в ході його виконання