у дітей і молоді вміння міжособистісного спілкування та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин.
Маючи програму та орієнтовні напрямки виховної роботи з формування особистості, розгорнулися творчі пошуки шляхів їх втілення в життя в загальноосвітніх школах нового типу. Їх мета – розробка концепцій національної школи, національної системи виховання, піднесення навчання і виховання молоді на якісно новий рівень.
Висновки
За підсумками опрацьованого матеріалу можна зробити наступні висновки:
1. Методами виховання називають способи впливу вчителів на учнів, шляхи оптимальної організації їхнього життя з метою прищеплювання вихованцям соціально бажаних рис характеру.
2. В арсеналі сучасної педагогіки наявний широкий перелік методів виховання. Використання конкретного методу залежить від конкретної педагогічної ситуації, чітко усвідомленої і сформульованої мети виховання (наприклад, виховання працелюбності, поваги до старших, допитливості), віку вихованців.
3. В практиці педагогічної роботи використовуються наступні методи виховання: привчання і вправи, приклад, гра, доручення, змагання. Кожний з перелічених методів має свої особливості, які й обумовлюють рішення педагога про використання конкретного методу у конкретній ситуації: так, наприклад, метод привчання і повторення вправ є особливо ефективним для оволодіння певними зовнішніми проявами соціально бажаної поведінки: догляд за своєю зачіскою, одягом, виховання ввічливого поводження та ін.; доручення використовуються для виховання таких якостей, як старанність, вміння тримати своє слово, відповідальність; змагання сприяє вихованню колективізму і товариськості тощо.
4. Особливої виваженості і тактовності вимагає застосування методів заохочення і покарання. Педагогу завжди слід пам’ятати, що заохочення і покарання не створюють нового у становленні особистості дитини, вони лише виступають як регулятор тих дій, які здійснюються за допомогою основних методів виховання. Тому їхнє використання є не самоціллю, а лише засобом підкреслити позитивне (заохочення) або негативне (покарання) значення вчинку дитини. Педагог повинен домогтися від вихованця не запаморочення від схвалення дорослого й аж ніяк не приниження чи озлоблення від покарання, дитина повинна усвідомити соціальну бажаність або небажаність свого вчинку (на доступному їй рівні) й, відповідно, будувати і коригувати свою поведінку в майбутньому.
5. Реалії сьогоднішнього українського суспільства вимагають нового підходу до використовуваних методів виховання, що насамперед стосується цілей і завдань національного виховання в умовах переходу до ринкової економіки і розбудови національної держави. На порядку денному стають такі питання як формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати на користь української держави, прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українського народу та інших народів нашої Батьківщини, усвідомлення загальнолюдських цінностей добра, справедливості, злагоди й миру. Ці та інші завдання детально викладені в програмі “Освіта” (Україна ХХІ ст.), на базі якої має відбуватися адаптація методів виховання до цілей і завдань поставлених перед сучасною українською педагогікою та українським суспільством в цілому.
Література
Баранов С. П. Педагогика. – М., 1987. – 368 с.
Дроб‘язко П. Українська національна школа: витоки і сучасність. - К., 1997. – 181 с.
Концепція національного виховання // Освіта. – 1996. – 7 серпня.
Кузь В. Г., Руденко Ю. Д. Сергійчук З. О. Основи національного виховання. - К., 1993. – 152 с.
Савін М. В. Педагогіка. – К., 1980. – 309 с.
Українська національна система виховання: Концепція. – К., 1991.