Українське дошкілля на сучасному етапі (у порівнянні з російським)

П Л А Н

ВСТУП

І.

1. Українське дошкілля: його сьогодення та майбуття

2. Дошкільна та початкова шкільна освіта: проблеми та завдання оновлення

А) проблеми сьогодення з питань перспективності та наступності між ДНЗ та школою

Б) шляхи подолання проблем

3. Про оновлення системи дошкільної освіти на сучасному етапі

4. Принципи оновлення

5. Дитячий садок і суб”єктивно орієнтована дидактика

ІІ.

1. Дошкільна освіта в Росії (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

2. Основні напрями освітянської політики Російської Федерації

ІІІ.

1. Реінтеграція освітнього простору Росії та України

2. Дві особистості – дві сторони виховання

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

ВИСНОВОК

ЛІТЕРАТУРА

Входження України в систему світового цивілізаційного процесу, освоєння загальнолюдських цінностей та культури новими поколіннями відбувається через систему освіти. В умовах ринкової економіки вона має стати неодмінним та надійним елементом ринку, що формується.

Немає визначеної межі, коли людина має завершити свою освіту, але є чітко визначений період, коли освіту потрібно розпочинати. Це дошкільний вік у житті кожної особистості.

Закон України «Про освіту» проголосив: - «Дошкільна освіта є обов”язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні. Дошкільна освіта – цілісний процес, спрямований на:

- забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до ії задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб;

- формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду (Ст.4 Закону України “Про дошкільну освіту”).

Зараз в наш час можна почути про скорочення кількості дошкільних закладів та зменшення вихованців у них. І це сьогодні, коли ми гарантуємо цілковите забезпечення місцями в дошкільних закладах усіх бажаючих і коли є можливість вибрати дошкільний заклад відповідно до здібностей, нахилів, можливостей дитини, ії фізичного та психічного стану.

Ще, у системі сучасного дошкільного виховання простежуються нові тенденції. Сучасні дошкільні заклади активно включають до своїх освітніх програм різні додаткові види діяльності, заняття з дітьми, що, безумовно, має бути їм на користь.

Однак непокоїть, чи не зводиться подекуди таке нарощування змісту дошкільної освіти до типового предметного принципу, класно-урочної системи. Іноді виникають сумніви і щодо правомірності й доцільності введення того чи іншого циклу з погляду вікових можливостей дітей, професіоналізму подачі знань, їх глибини, віраідності, а то й просто здорового глузду.

Врегулювати ці питання покликані Закон України “Про дошкільну освіту”, Базовий компонент дошкільної освіти. А чи регулюються ці питання, чи вирішуються проблеми українського дошкілля на практичному рівні – невідомо.

Тому темою і предметом свого дослідження я обрала стан дошкільного виховання і освіти в Україні на сучасному рівні (в першу чергу) у порівнянні з Росією.

Перед собою я поставила цілі, завдання, питання, які б хотіла дослідити:

- сьогоднішній стан українського та російського дошкілля;

- проблеми та завдання українського та російського дошкілля;

- подолання проблем дошкілля;

- майбутнє дошкілля;

- що спільного у дошкільному вихованню України та Росії, що об”єднує ці держави у дошкільній педагогіці, які постаті великих педагогів вплинули на дошкілля цих держав.

Однією з основних засад Базового компонента дошкільної освіти є забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку особистості. Для практичної частини я обрала предметом свого дослідження пізнавальну діяльність дітей. Багато в чому виховний ефект залежить від уміння надавати пізнавальній діяльності дитини вільного характеру. Вона слугує позитивнім грунтом для прояву активного пізнавального ставлення до навколишнього, для віднаходження у власному досвіді потрібних знань і вмінь. Це, в свою чергу, успішно тренує здатність довільно регулювати свою діяльність і сприяє розвиткові особистості дитини. Мій пошук спрямований на вдосконалення керівництва пізнавальною діяльністю дошкільнят. Моєю метою буде створення найбільш сприятливого середовища для підвищення активності і самостійності дитини у пізнанні нею різних сторін навколишнього світу, для стимулювання творчості на кожному занятті.

Щоразу я буду керуватися основним принципом: зробити дитину активною дійовою особою, не об”єктом виховних впливів, а суб”єктом пізнавальної діяльності. Для цього я буду викликати у дітей інтерес до завдання, бажання виконати його, дістати задоволення від одержаного результату. Разом з тим процес виконання має стати засобом формування навичок пошукової діяльності, закріплення та уміння користуватися своїми знаннями й уявленнями.

І. УКРАЇНСЬКЕ ДОШКІЛЛЯ : ЙОГО СЬОГОДЕННЯ МАЙБУТТЯ

Всім нам добре відомо, що будь-яку будівлю започатковує міцний фундамент, який і визначає ії довголіття у предметному середовищі.

Фундамент держави започатковують ії наймолодші громадяни – діти- істоти найніжніші, найвразливіші. Як ставиться держава до дітей, таким буде і ії майбутнє, - це реалії життя, це його закон.

За десять років існування нашої держави для дошкільного виховання як освітньої галузі вдалося зробити і позитивне, хоча тільки на теоретичному рівні.

Так, в 1992 року було опубліковано проект Державної нааціональної програми ”Освіта (Україна ХХІ століття)”, де вперше дошкілля було визначено висхідною ланкою в системі безперервної освіти. А перспективними напрямами реформування дошкільної освіти передбачалося втілення в життя принципу варіативності програм і типів дошкільних закладів; розроблення базового компонента формування у дітей знань, умінь і навичок, тобто державного стандарту дошкільної освіти, визначення критеріїв ії експертизи оцінки.

У подальших державних документах – Конституції України “Про освіту”, “Про дошкільну освіту” – було законодавчо закріплено дошкільну освіту як першу ланку безперервної освіти, яка є “обов”язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні” (Закон “Про дошкільну освіту”, с.5).

Отже, в усіх державних документах з проблем освіти визнано, нарешті, дошкільні заклади першою висхідною ланкою освіти. Відтак, дитячі садки набули соціального статусу – дошкільний заклад освіти.

Вперше в історії освіти України для