Чудності долі педагогічної концепції А.С.Макаренко в радянські часи були викликані тим, що його методику, створену для пенітенціарних навчально-виховних установ, оголосили універсальної. Його дослідники прагнули форми й методи організації підлітків, що застосовувалися в колонії А.С.Макаренко, перенести в умови загальноосвітньої школи. При цьому рішуче ігнорувалися розходження в контингенті вихованців. У результаті застосування до них «силових» методів впливу їхній моральний розвиток у бажаному напрямку як би завмирало.

Саме на цю обставину звернув увагу В.А.Смухомлинський. будучи особистістю надзвичайно спостережливої, із сильно розвитий інтуїцією, він розумів, що бездумне впровадження виправданої для виправних установ методики виховання в практику загальноосвітньої школи може приносити й у ряді випадків приносить негативний для розвитку особи-індивідуальності результат.

Як же сьогодні бачаться основні розходження виховних концепцій А.С.Макаренко й В.А.Сухомлинського?

Перше - мети виховання. Методика А.С.Макаренко спрямована на виправлення девіантного поводження. При цьому правильним і тому високоморальним визнавалося те, що відповідає вимогам колективу (більшості). В.А.Сухомлиньский був націлений головним чином на спонукання й становлення внутрішніх регуляторів веління: совісті, емпатії, почуття власного достоїнства.

А.С.Макаренко переважну увагу приділяв зовнішнім формам впливу, що виховує: колективу, методиці паралельної дії, «інструментуванню» конфліктних ситуацій. Добре відомі його скептичні висловлення на адресу так називаної парної педагогіки, хоча він був чудовим майстром безпосереднього, віч-на-віч взаємодії з конкретним вихованцем.

Якось було не прийняте зауважувати, що більшість методичних прийомів А.С.Макаренко добре вписується в основну формулу біхевіоризму: «стимул-реакція-підкріплення». Педагогічні ж позиції й погляди В.А.Сухомлинського в більшій мері співзвучні ідеям екзістенціально-гуманістичної психології. Особлива увага він приділяв індивідуальним бесідам, задушевним розмовам і розповідям, особистому прикладу вихователя.

Істотно розрізняються позиції А.С.Макаренко й В.А.Сухомлинського щодо ролі колективу у вихованні особистості. В одній з останніх своїх статей В.А.Сухомлинський писав: «Читаю С.А.Макаренко: у випадку конфлікту між особистістю й колективом «перевага інтересів колективу повинне бути доведене до кінця - і тільки в цьому випадку буде дійсне виховання колективу й окремої особистості». Про себе скажу, що прагну так розібратися в подібних конфліктах, що б саме не допускати «нещадного кінця», і часто розбір цей відбувається потай від хлопців, віч-на-віч із дитиною».

В.А.Сухомлинський розкривав перед своїми вихованцями красу й велич морального поводження (чесності, відповідальності, працьовитості) і низькість аморальних учинків, залишаючи їм право на самостійний вибір. Об'єктом впливів В.А.Сухомлинського завжди була сфера тонких духовних рухів. Головним своїм завданням він уважав виявлення й сприяння здатностям до самоаналізу й самовдосконалення. Виховувати, затверджував він, - значить спонукувати дітей думати про себе. «Я розумію майстерність виховання так, що кожний дотик вихователя до свого вихованця було в остаточному підсумку спонуканням до роботи душі. Ніж тонше й ніжніше воно, це спонукання, тим більше сил, що виходять із глибин душі, тим у більшій мері стає маленька людина вихователем самого себе».

Відомо, яке велике значення А.С.Макаренко надавав зовнішнім особливостям поводження вихователя, педагогічній «інструментуванню», техніці володіння голосом, жестами, мімікою.

Ніколи не зверталася увага на те, що на формування педагогічних концепцій А.С.Макаренко й В.А.Сухомлинського істотний вплив зробили їхні особистісні якості.

А.С.Макаренко - яскраво виражений экстраверт, вольовий , рішучий, комунікабельний. У відносинах з підопічними він персоніфікує строгого, вимогливого батька.

В.А.Сухомлинський - інтроверт, лірична, чуйна, ніжна, турботлива натура. Його влада над дітьми дійсно «материнська»: турбота про психологічний стан дитини, прагнення ввійти з ним у щиросердечний контакт, зрозуміти його.педагогічне кредо В.А.Сухомлнского - самовіддана й безумовна «материнська» любов до вихованців.

Зараз уважається некоректне, непродуктивним протиставлення педагогічних позицій В.А.Сухомлинського й А.С.Макаренко як гуманістичної й антигуманістичної. Вони представляють дві рівноправних тенденції у світовій педагогіці. Час від часу одна з них виходила на перший план і ставала домінуючою в масовій суспільно-педагогічній свідомості. Аж ніяк не виключене, що сьогоднішнє захоплення різного роду гуманістичними ідеями згодом може змінитися зростанням ролі технократчній парадигми.

П Р А К Т И Ч Н А

Ч А С Т И Н А

В життя дітей світ входить поступово. Спочатку дитина пізнає те, що оточує ії в сім”ї, в дитячому садку. З часом ії миттєвий досвід збагачується. Важливу роль при цьому відіграють щоденні враження від спілкування з людьми. Світосприймання дитини визначається ще й тією інформацію, яку вона отримає по радіо і телебаченню. Дошкільник не може споглядати, він прагне до активної взаємодії з навколишнім середовищем. Безпосередній контакт дитини з предметами дає змогу пізнати ті властивості, якими вони різняться. Але ц в свою чергу народжує у дитини безліч питань. Отже, світ, який ледь відкрив свої таємниці, пробуджує у маленької людини допитливість, бажання пізнати більше.

Допомогти дитині проникнути в суть тих явищ, які зрозумілі, задовольнити дитячу допитливість, залучити ії до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв”язків між предметами та явищами – це ті завдання, які я поставила перед собою в практичній частині.

Практичну частину я проводила в старшій групі дитячого садка. Свою роботу я почала з того, що детально вивчила своєрідність пізнавального процесу та його особливості в дітей 5 – 6 років. Пізнавальна діяльність людини включає систему психічних процесів, за допомогою яких пізнається навколишній світ. Це пам”ять, сприймання, мислення, увага, уява тощо. Певний рівень розвитку цих процесів і забезпечує достатньо розумову готовність до навчання в школі.

Також щоб краще дослідити особливості пізнавальних процесів кожної дитини, я скористалася порівняльною таблицею характеристик основних способів пізнання дитиною довкілля (упорядкованою К.Л.Крутій) з метою уточнення та короткої