Взаємозв’язок глобального, національного і краєзнавчого розкриття екологічних проблем в навчальному процесі означає, наприклад, що аналіз конкретних фактів як позитивного, так і негативного впливу людини на природу даної місцевості поєднується з оцінкою наслідків цих впливів з загальнодержавних позицій. Логічно включаються в систему уявлень учнів дані, що показують глобальний характер проблем середовища, яке не має державних кордонів і не підлягає адміністративно-територіальному поділу. Тому багато проблем оточуючого середовища можуть бути ефективно вирішені лише шляхом тісного міжнародного співробітництва.

Таким чином, постійну опору на конкретне явище, факти найближчого оточення школяра важливо поєднувати з даними, що розширюють уявлення учнів про глобальність екологічних проблем.

Принципи екологічної освіти реалізуються в практиці школи в процесі розв’язання наступних завдань:

1. Засвоєння провідних ідей основних понять і наукових фактів про природу, на базі яких визначається оптимальний вплив людини на природу у відповідності з її законами.

2. Розуміння багатосторонньої цінності природи як джерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини.

3. Оволодіння прикладними знаннями і практичним навичками вивчення і оцінки стану оточуючого середовища, прийняття правильних рішень по її покращенню, здатності передбачити можливі наслідки своїх дій і не припускати негативних впливів на природу у всіх видах трудової діяльності.

4. Розвиток потреби у спілкуванні з природою, сприйняття її позитивного впливу у відповідності з моральними цінностями нашого суспільства, прагнення до пізнання реального світу в єдності з морально-естетичними переживаннями.

5. Свідоме додержання норм поведінки в природі, що виключає нанесення шкоди природі, забруднення або руйнування оточуючого природного середовища.

6. Активізація діяльності з покращення оточуючого природного і перетвореного середовища, участь в пропаганді сучасних ідей охорони природи.

II. Виховання екологічних вмінь та навиків у школярів

Учні отримують величезну кількість книжкових знань про оточуючому природному середовищу. В той же час вкрай обмежена навчальна діяльність, в ході якої діти могли б не лише оволодіти уміннями і навичками правильної поведінки в природі, але й внести свій вклад в збереження її багатства і красоти. Все це і створює умови для формування у школярів переважно споживацької культури ставлення до оточуючого природного середовища.

Одне з завдань екологічної освіти школярів полягає у тому, щоб виховати у кожного випускника потребу свідомо додержуватися норм відповідальної поведінки в оточуючому природному середовищі в різних видах діяльності. Виховання такої потреби неможливо відокремити від розвитку ціннісних орієнтацій особистості. Тут особливого значення набувають такі об’єкти оточуючого природного середовища, як природні матеріали і вироби з них, пам’ятники природи. Всі вони є цінностями, оскільки задовольняють різні потреби людини (і суспільства): практичні, пізнавальні, естетичні, моральні. Тому необхідно виховувати у школярів дбайливе ставлення до них.

З точки зору екологічної освіти найважливішим є уміння учнів оцінювати стан оточуючого середовища, найближчого природного оточення – двору, вулиці, пришкільної ділянки, парку, лісу і т.п. Можна використовувати спостереження учнів під час екскурсій на природу, проведення польового практикуму, при виконанні суспільно корисної праці, аналізі фактів, викладених в літературі, періодичних друкованих виданнях і т.п.

Критична оцінка стану оточуючого природного середовища дозволяє розвинути відповідальність за його збереження перед майбутніми поколіннями, розкрити ту обставину, що вона має можливість задовольнити в майбутньому потреби суспільства.

Уміння оцінювати стан оточуючого середовища залежить від того, наскільки добре учні оперують уміннями і навичками, набутими в шкільних предметах природного і гуманітарного циклів. Важливо, наприклад, щоб учні володіли навичками проведення вимірів – могли проводити найпростіші землевимірювальні роботи, давати фізико-географічну характеристику місцевості, визначати приблизну кількість води у водоймах, тип і структуру ґрунту та ін. Вивчення хімії спрямоване на виробітку аналітичних навичок, котрі необхідні для проведення простих аналізів ґрунту, повітря при оцінці стану природних екосистем.

При вивченні біології у школярів формуються, наприклад, вміння визначати чисельність окремих видів тварин; обсяг біомаси на одиницю площі, кількість видів в біоценозі, приблизний вік тварин; вміння проводити спостереження за об’єктами або явищами (наприклад, за поведінкою тварин) візуально, за слідами життєдіяльності або голосами, за характером відносин у світі тварин та ін. Для виробітку цих вмінь необхідна система завдань (задач, розрахунків, дослідів), спрямованих на викоренення у свідомості молоді широко розповсюдженого уявлення про безмежність і невичерпність багатств природи.

Гуманітарні предмети формують і розвивають такі необхідні в екологічній освіті уміння і навички, як робота з літературними джерелами, логічний опис об’єкта або ситуації, складення комплекту, підготовка реферату, оформлення документації і т. ін. Оволодівши прийомами образотворчого мистецтва, школяр вчиться сприймати кольори, звуки, форму простору або об’єктів природи. Ці вміння дають можливість гостріше сприймати гармонійність у поєднанні антропогенних та природних елементів. Як правило, учню важко самостійно оцінити стан середовища і висловити припущення про можливий майбутній її стан. Тому важливо привчати школярів до спілкування зі спеціалістами, які займаються питаннями охорони оточуючого середовища.

В процесі розвитку вмінь і навичок самостійного дослідження зміцнюється взаємозв’язок інтелектуального і емоційного початків пізнання. В підсумку народжується найважливіша властивість особистості – упевненість, яка спирається на особистий досвід школяра.

Школа покликана прищепити молоді вміння і виробити пов’язані з ними навички культури поведінки в природі: додержання правил