Оволодіння подібними уміннями і навичками дозволяє школяру так вести себе в природному оточенні, щоб зберегти естетичну і практичну цінність даної ділянки природи. Нерідко школяри засвоюють в основному знання моральних принципів, але вони ще не набули в повній мірі особистісного сенсу, не зміцнилися в реальній життєвій практиці. Важливо прагнути до того, щоб учні не лише знали вимоги і норми поведінки в оточуючому природному середовищі і формально називали їх, але й усвідомлювали їхню об’єктивну необхідність, приймали ці вимоги і норми як свої власні.

Реальне значення в житті має вміння захищати оточуюче природне середовище від забруднення і руйнування. Тут важлива роль належить умінням трьох видів.

Перший вид умінь пов’язаний з додержанням культури особистої поведінки (наприклад, не припускати негативних явищ в оточуючому середовищі: витоптування, забруднення побутовими відходами і т.п.).

Другий – спрямований на запобігання негативним наслідкам в природному оточенні в результаті вчинків інших людей. Наприклад, запобігання різним випадкам дрібного браконьєрства (незаконний збір рослин, ловля птахів, риби і т. ін.), порушення правил поведінки в природному середовищі (підпалення сухої трави, дрібні порубки, витоптування і т.п.). Такого роду уміння вимагають виховання певних емоційно-вольових якостей, навичок вільного спілкування з людьми.

Третій вид умінь пов’язаний з виконанням трудових операцій з ліквідації вже виниклого небажаного явища. Наприклад, гасіння пожежі, рятування молоді риб та інших тварин, що потрапили у біду, захист від ґрунтової ерозії, збирання сміття в зоні рекреації і т. ін.

Діяльність школярів з вивчення ґрунтів, вод, повітря з метою їх захисту від забруднення вимагає спеціального обладнання, лабораторних аналізів. Методи такого роду досліджень ще мало пристосовані до шкільних умов.

Уміння і навички з пропаганди сучасних проблем екології і охорони природи у певному ступені як би завершують екологічну освіту школярів, оскільки їхнє здійснення в життєвих ситуаціях потребує опори як на широкі теоретичні знання про середовище і її охорону, так і на всі практичні навички та вміння, що увійшли до інших груп.

Велика роль школярів в розповсюдженні екологічних знань серед різних верств населення. Для доказу власної точки зору школяру необхідний певний рівень інтелектуального і мовного розвитку. Тут важливе не лише володіння матеріалом, але й емоційно-мотиваційна готовність до захисту своїх поглядів, що вимагає певних моральних позицій, спеціального тренування вольових якостей і набуття методичних вмінь. Так, школяр повинен навчитися використовувати різноманітні джерела інформації, володіти логікою і психологією висловлювання, вибирати доступний слухачеві варіант викладення інформації. Позитивний результат дають шкільні виставки, присвячені Міжнародному дню захисту оточуючого природного середовища. Великі можливості для формування пропагандистських навичок мають навчальні екологічні тропи в зонах рекреації. Ці форми організації діяльності школярів створюють реальні умови для пропагандистської роботи.

ІІІ. Виховання екологічної культури на уроках та в позаурочній роботі

3.1. Міжпредметні зв’язки в екологічній освіті учнів

Досвід роботи із здійснення природоохоронної освіти і реалізація її комплексної програми показали, що одним з першочергових завдань є визначення конкретних можливостей кожного навчального предмета щодо природоохоронної освіти. Вводити в програму потенційно важливі природоохоронні знання дуже складно. Їх обсяг дуже великий і постійно зростає. Зосередження їх в одній програмі призвело б до перевантаження учнів. Аналіз навчальних програм з різних предметів показав, що зміст їх передбачає озброєння учнів знаннями, які мають пряме відношення до проблем охорони природи, необхідно лише надати їм відповідного спрямування, пов’язати з питаннями охорони природи. При цьому слід мати на увазі не механічну інтеграцію знань з різних предметів і тем, а об’єднання їх навколо природоохоронних ідей. Такий підхід сприяє формуванню в учнів цілісної картини світу на основі аналітичного і синтезуючого розгляду дійсності. Природоохоронні знання набувають характеру багатофакторних, але об’єднаних однією загальнолюдською ідеєю турботи про збереження навколишнього середовища.

Аналіз навчальних програм з різних предметів дав можливість виділити розділи, теми і конкретні питання, пов’язані з ідеями природоохоронної освіти і розкрити їх під кутом зору даної науки.

Ось кілька прикладів:

У 6-му класі при вивченні теми “Ґрунт” з курсу географії учням слід дати інформацію про джерела його забруднення і зниження в зв’язку з цим урожайності сільськогосподарських культур. Далі цю інформацію розвивають і розширяють учителі хімії, фізики, суспільствознавства, літератури. У 8-11-му класах учні дізнаються, що забруднюють ґрунти промисловість, автотранспорт, ТЕЦ, сприяють цьому й такі інерційні фактори, як низька культура виробництва, побутові відходи, психологія окремих людей.

Аналіз цих фактичних знань продовжують учителі біології. Учні врешті приходять до висновку, що з одного боку розвиток промисловості, транспорту спрямований на покращення умов життя людей, а з іншого – обертається безпосередньою, важко контрольованою загрозою для здоров’я людини, що проблема ця складна ще й з економічної точки зору, оскільки усунення чи зменшення джерел забруднення зумовлює зростання вартості промислового виробництва і транспорту. Радикальне вирішення цих суперечностей полягає, з одного боку, в удосконаленні технологічних процесів і розробці безвідходного чи маловідходного виробництва, а з другого – у вихованні високоосвічених в економічно-природоохоронному плані людей, якими мають стати і самі учні.

Ще один приклад. Відомо, що в усьому світі в сільському та лісовому господарствах, в системі польової медичної дезинсекції широко застосовуються пестициди, які по ланцюгах живлення у великих кількостях нагромаджуються в живих організмах. Наприклад, після оприскування дерев ДДТ, що практикувалося в недалекому минулому, опалі з них листки поїдали дощові черв’яки, черв’яків поїдали птахи і гинули. Гинули дятли й повзики, які поїдали отруєних короїдів. ДДТ зберігалося в ґрунті