З’ясовуючи на уроках біології в 11-му класі питання зонального розповсюдження живих організмів, вчитель біології звертає увагу учнів на біологічну продуктивність деяких біоценозів земної кулі, зокрема культурних (100-250 ц/га на рік). Порівнюючи продуктивність штучних і природних біоценозів учні можуть прийти до висновку, що нібито культурні біоценози компенсуватимуть порівняно низьку продуктивність природних, і навіть можуть змінити їх, оскільки продуктивність останніх зменшується внаслідок інтенсивного природокористування. Учитель спростовує цей висновок такими даними: штучні біоценози не відновлюються самі як природні, не мають природного запасу міцності, а характеризуються короткими ланцюгами живлення і дуже коштовні, особливо у зв’язку зі скороченням посівних площ. На учнів справляє враження середня розрахункова вартість одного гектара землі: у Японії – 150 млн. доларів, у США – 400 млн. доларів. Крім цього, благополуччя штучних біоценозів знаходиться у прямій залежності від природних. Це положення пояснюється схемою: земля – урожай – волога – ліс. Розкриття цієї схеми містить значну інформацію для роздумів і висновків.

При вивченні основних закономірностей суспільного розвитку, вчитель історії показує учням переваги і втрати в результаті науково-технічного прогресу, розкриває сучасні тенденції розвитку фундаментальних і прикладних наук у напрямі охорони навколишнього середовища.

Масштаби забруднення, непомірна експлуатація природних ресурсів не залишають учнів байдужими. У бесідах із старшокласниками виявлене критичне ставлення до ситуації з Аральським морем, Ладозьким озером, озерами Байкал, Балхаш, каналом Волга – Чограй тощо.

Аналіз навколишнього екологічного стану виливає на формування соціальної активності учнів. Підтвердження цього – запитання, які у них виникають. Наприклад: якщо пестициди так шкідливі для живих організмів, то чому їх все-таки застосовують і планують збільшити їх випуск? Чому не піддаються систематичній гласності наслідки шкідливого впливу на природу і не приймаються конкретні рішення? Чому у більшості випадків охорона природи не на ділі, а формально гарантована існуючим законодавством? й інші.

Міжпредметні зв’язки природоохоронного матеріалу реалізуються різними шляхами і здійснюють різні функції. Це розширення і поглиблення знань з кожного предмету, повніше їх осмислення, здійснення важливих виховних задач.

Учителі всіх предметів мають можливість на інтегративній основі значно розширити знання учнів про зв’язки екологічної освіти з сучасними проблемами війни і миру, зростанням заселення планети, продовольчою проблемою, охороною здоров’я, енергетичною, сировинною базами, освоєнням космосу, Світового океану, нових територій, надр тощо.

3.2. Шляхи формування екологічної культури в процесі виховання та навчання

Провідні властивості і методи екологічного виховання направлені на логічне розгортання екологічних проблем, звертання до позитивних і негативних образів екологічної поведінки людей сучасності та історичних епох, формування у учнів досвіду прийняття екологічних рішень.

Як реалізувати засоби і методи виховання екологічної культури школяра, забезпечити осмислення принципів поведінки в природному середовищі, сформувати досвід прийняття екологічних рішень? Найбільшими можливостями в цьому сенсі володіють теми прикладного характеру. Так, для біології це теми двох планів. По-перше, “Значення рослин (іншого компоненту природи) в природі і житті людини”. По-друге, теми і уроки, де розглядаються безпосередньо екологічні проблеми і шляхи охорони природного середовища.

При цьому важливо забезпечити вивчення екологічних проблем на усіх рівнях їх проявлення – глобальному, регіональному і локальному. Такий підхід є важливим тому, що місцеві, локальні проблеми сприймаються як особисто значимі, з великим емоційним інтересом. Глобальний рівень розгляду екологічної ситуації сильніше заторкає розум школяра, створює передумови для актуалізації накопичених знань, їх перебудови у відповідності з пошуком вирішення проблеми. Історія освоєння людиною планети, країни і рідного краю, пошук слідів війни на території, що обслідується, оцінка змін екологічних систем і стану окремих популяцій; історія створення системи заповідних територій в світі і в нашій країні, знайомство з найближчими заповідниками; енергетичні ресурси біосфери, країни і місцевого краю, проблеми їх економного використання і пошук екологічно чистих джерел енергії; генофонд біосфери і проблеми його охорони на території країни і регіону – ось лише неповний перелік проблем, які вимагають комплексного розгляду. На цих уроках вчитель в процесі бесід повідомляє етичні завдання і характеризує особливості екологічної моралі як регулятора поведінки людини в природному середовищі. При цьому використовуються такі загальні положення, як імперативність моралі, обов’язку і честі, совісті, гідності і сенсу життя, опора моральних вимог на силу громадської думки на відміну від права, чиї вимоги спираються на силу закону, універсальний характер етики, застосовуваність і дія її норм в праці, політиці, науці, міжнародних відносинах.

Особливе значення мають роздуми про взаємозв’язок свободи і необхідності в моральній дії, розумінні кожною людиною їх співвідношення в процесі прийняття рішення в природному середовищі. Як правило, неодмінною умовою вільної поведінки в природному середовищі є здатність робити вибір, що передбачає наявність варіантів і оцінки наслідків кожного з них. Як в навчальних умовах поставити учня перед необхідністю робити вибір, мобілізувавши свої знання і опираючись на почуття, котрі завжди несуть заряд оцінки ситуації, прийняти рішення? Педагоги дійшли висновку про необхідність розробки системи завдань, котрі ставлять учня в такі умови, коли потрібно з’ясувати свою позицію, викласти свою точку зору.

Для учнів середнього шкільного віку розроблені