Курсова робота на тему: Історія розвитку методології викладання географії в школах в 20-му столітті

Зміст

ВСТУП

Викладання є не що інше, як відтворення науково-дослідної роботи з юним поколінням, звичайно, відтворення вкрай спрощене і вкрай скорочене, але все-таки воно має не мало загального з роботою в науково-дослідницькому порядку і нове «навантаження» — фізико-географічне й економіко-географічне.

Важливе завдання географії полягає в тім, щоб у дітей склалася цілісна картина сучасного світу, про планету, на якій вони живуть, про відкриття і вивчення планети. Виховна задача географії полягає в екологічному вихованні й освіті школярів, виходячи з того, що екологічна проблема одна з найважливіших проблем у сучасному світі.

Учитель вправі самостійно розширювати чи звужувати матеріал, передбачений програмою по географії, виходячи з наявності літератури по географічній тематиці і з огляду на рівень конкретного класу.

Будь-який матеріал не буде здаватися складним, якщо вчитель глибоко вивчить його, пропустить через себе, адаптує його, зробить зрозумілим для різних класів, що навчаються.

Актуальність теми курсової роботи полягає у оволодінні підростаючим поколінням молодих вчетилів у незалежній Україні не припуститися тих помилок у навчанні дітей, які вже були припущенні на протязі історії розвитку викладання географії.

Метою курсової роботи є розгляд історичного розвитку методики викладання географії в школі та виявлення переваг і недооліків в системах викладання, які існували за цей час на Україні.

Невідомо достеменно, яких географічних знань набували діти в школах Київської Русі. У братських школах Києва, Львова, Луцька, козацьких школах викладались лише елементи географії. Як самостійний предмет в Україні географія була введена у ХУІІ-ХУІІІ ст. Фундаторами основ методики викладання географії в Європі можна вважати Яна Амоса Коменського, в Україні — Костянтина Дмитровича Ушинського.

Але вже 20-те століття являє собою яскраве розмаїття у розробц різноманітних методик викладання географії.

Географічні рамки курсової роботи охоплюють не тількі Українську державу, а й Росію, так як саме з нею довгий час був повязаний розвитоок географічної науки.

Для досягнення поставленої мети автор ставить перед собою такі завдання:

Поетапно виділити розвитоок методики викладання в 20-му столітті:

описати розвиток викладання географії в дореволюційній Україні;

описати методику викладання в Україні за радінських часів;

визначити головні преорітети в розвитку методики викладання в роки незалежності України.

2. Охарактеризувати головні положення та програми, які супроводжували розвиток викладання географії в 20- столітті.

Структурно курсова робота складається з вступу, чотирьох частин, висновків та використаної літератури.

1. ДОРЕВОЛЮЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ВИКЛАДАННЯ ГЕОГРАФІЇ

130 років тому, через три роки після скасування кріпосного права, у Росії почалась Земська реформа — одна з найважливіших у формуванні і розвитку громадськості, місцевого самоврядування, у соціальному й економічному підйомі російської провінції.

Земствам було надане право задоволення багатьох нестатків населення (насамперед — турботи про його здоров'я, утворення), раціональної організації господарства, прокладки доріг.

Зі створенням земств крім державного почало складатися місцеве самоврядування. Для раціональної територіальної організації кожного краю земствам потрібні були підготовка фахівців, створення інформаційної бази — земської статистики (і земської картографії), розробка нових методів обстеження територій.

Земські обстеження, у яких велику роль грали географи, а також вчителі і лікарі, давали оцінки природних умов, побуту й умов життя людей, землеволодіння і землекористування, організації господарства, у т.ч. товарного (і ринків), соціальних типів селянських господарств, місцевих промислів.

З географічної точки зору особливо важливими були земські дослідження в оцінці земель (у Нижньогородській і Полтавській губерніях ними керував В. В. Докучаєв) і можливості земської кооперації дрібних виробників (А. В. Чаянов). Сучасний стан та перспективи вивчення географії рідного краю в школах. – Х., 1997. – С. 110.

Земська медицина — головне досягнення земства в сфері культури — проводила детальні медико-географічні дослідження, куди (крім чисто медичних досліджень) входили вивчення природних умов і природних впливів на людину, геологія, етнографія, оцінка соціальних умов. Ці дослідження проводили й узагальнювали губернські медичні суспільства, а потім загальноросійське Пироговське суспільство.

Допомогу в проведенні цих різноманітних досліджень робили вчителя. У свою чергу земства створювали спеціальні земські вчительські школи, що готували цих учителів.

Величезна багатоаспектна робота земства являє собою практичне краєзнавство, досвід якого слабко вивчений. Оцінці досвіду земського місцевого самоврядування для сучасного самоврядування в Росії і Україні, а також багатоаспектної діяльності земства були присвячені дві міжнародні конференції — у Йошкар-Олі (вересень 1992 р.) і Твері (травень 1993р.), але на них не знайшлося місця оцінкам цього досвіду географами.

Для географії надзвичайно коштовний досвід земської статистики — створення географічного банку даних. Земська статистика, як багаторазово відзначали вчені, дослідники і суспільні діячі, по повноті, детальності і методам обробки даних була набагато вище європейських досліджень. Фактично земська статистика дала початок соціальній статистиці, даних якої нам зараз явно не вистачає. Для сучасної географії досвід земських обстежень, виявлення нових можливостей територій надзвичайно коштовний.

Досвід земства був дуже коштовний і для шкільної географії, що вивчає рідний край. Шкільні географічні обстеження (разом з істориками і біологами), що включають шкільні географічні експедиції, нагромадження даних про рідний край, оцінку сучасних проблем і можливих перспектив, стали в той час не тільки одним з елементів допомоги місцевому самоврядуванню, але і допомогали у вихованні любові учнів до свого краю. Сучасний стан та перспективи вивчення географії рідного краю в школах. – Х., 1997. – С. 111.

2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ШКІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ ЗА РАДЯНСЬКИХ ЧАСІВ

Становлення шкільної географії сучасного типу в Україні почалося з XX ст. За досить короткий час існування самостійної держави (1917-1921 рр.) були створені організаційні структури й