Політичний зміст шкільного викладання географії полягає саме в тім, щоб підготувати широкі маси до сприйняття роз'яснювальної роботи в області міжнародних відносин (економічна географія закордонних країн) і в області господарського будівництва усередині країни (економічна географія СРСР).” Баранський М.М. Методологія викладання економічної географії. – М.: “Просвітництво”, 1990. – С. 223.

Контурні карти і робочі зошити

М.М. Баранським також був зробленний суттєвий внесов у використання контурних карт. В методології викладання для російських і українських вчетилів він зазначав: “Використовувати їхн можна на класних заняттях, пропонуючи учням стежити за розповіддю вчителя, попутно відзначаючи на контурній карті визначені пункти, напрямки, райони. Можна і треба, крім того, задавати роботи по заповненню контурних карт і в домашньому завданні.” Там само. – С. 234.

Багаторазова перевірка постановки шкільного викладання географії безперечно довела, що гарне знання карти в учнів даного класу припускає роботу з заповнення контурних карт і, навпаки, відсутність такої роботи неминуче веде до зовсім плутаного і нікуди не придатним просторовим уявленням.

Для роботи з контурними картами М.М. Баранський вводить наступні принципи.

На кожній контурній карті повинні бути дані наступні елементи: а) градусна мережа, б) обрис морських берегів, в) границі даної країни (чи району), г) найбільші ріки й озера, д) пунсони найбільших міст.

Ніяких написів не треба.

Для упорядкування усієї справи по роботі з контурними картами найпростіший і давно уже випробуваний засіб — це, звичайно, видання робочих зошитів по географії, що складаються в основному з контурних карт, підібраних у системі і видрукуваних на папері, що допускає і фарбу і чорнило.

За курсом кожного класу повинний бути особливий робочий зошит, який закріплений за програмою підручником даного класу. Зошити повинні бути досить великого формату для того, щоб на одній сторінці можна було умістити контур усього СРСР. Для частини курсу СРСР, присвяченої огляду СРСР у цілому, треба дати приблизно з десяток контурів усього СРСР; для районної частини курсу треба дати по одному розвороті на кожний з районів більш важливих чи більш великих, а інші райони можна розмістити і по два на один розворот, але з обов'язковою умовою, щоб контури того самого району усі містилися на одному розвороті і могли бути зєднанні між собою.

Обороти розворотів можна було б залишити порожніми для додаткових коротких записів текстового чи цифрового порядку зі слів учителя, а також для записів завдань з питаннями і відповідями на ці питання. Основний «кістяк» робочого зошита по географії повинні складати саме контурні карти.

М.М. Баранський зазначив, що наявність у кожного учня такого робочого зошита забезпечило б реальну можливість:

а) розумного запису на відповідному контурі географічного змісту уроку під час пояснення його вчителем,

б) виконання вдома завдань по заповненню контурів.

Такий робочий зошит запам'ятав би весь основний зміст відповідного курсу і служив би кращим конспектом для повторення. Баранський М.М. Методологія викладання економічної географії. – М.: “Просвітництво”, 1990. – С. 234.

Використання карти на уроках географії

Навчити учнів читати і розуміти карту вчитель повинний, звичайно, ще задовго до VIII класу; основи цієї важливої навички повинні бути дані в V класі, розвити і зміцнити його треба в VI і VII класах. Величезне значення в розвитку навичок у читанні і розумінні карти мають ті прийоми роботи з картою, про які вже було сказано, а саме: а) екскурсії з великомасштабною картою своєї місцевості; б) зіставлення загальносоюзних карт однієї і тієї ж території, але різного масштабу; в) зіставлення карт однієї і тієї ж території і того самого масштабу, але різних по тематиці; г) заповнення контурів у робочому зошиті й у класі слідом за вчителем при поясненні нового матеріалу і будинку в порядку підготовки до уроку.

Нове, що приноситься курсами економічної географії, це економічні карти, зразки яких у достатку даються не тільки в атласах, але й у самих підручниках. На цих зразках учням треба за допомогою вчителя освоїтися насамперед зі значками (для корисних копалин, для галузей промисловості і т.д.), а також із прийомами складання картограмм, картодиаграмм і найпростіших економічних картосхем ( чифарбування штрихування тла, масштабність значків і т.д.).

Тут необхідний ряд вправ спочатку в читанні н розумінні вже готових карт, картограмм і картодиаграмм, потім у їх копировке п, нарешті, у їх більш-менш самостійному складанні.

До читання і розуміння економічних карт, картограмм і картодиаграмм варто приступати шляхом спочатку ряду приватних питань, що відносяться до заголовка, легенді з її основним змістом, потім питань, що відносяться до окремих фактів розміщення, і, нарешті, питань узагальнюючого характеру.

Візьмемо для приклада картосхему «Головні родовища корисних копалин». Після вивчення легенди (яким значком зображений кожен вид копалин) випливає ряд.питань про розміщення окремих видів копалин (де в нас головні родовища вугілля, заліза, нафти і т.д.?) і, нарешті, питання узагальнюючі, такого, наприклад, роду: а) якими родовищами марганцю забезпечена чорна металургія Донбасу, Уралу, Кузбасу? б) де в нас є нафта за Уралом? в) які сполучення корисних копалин маються в Донбасі, на Уралі, на Кавказу, у Кузбасу? І т.д.

Після пророблення по окремих питаннях можна запропонувати учням розповісти по можливості весь зміст картосхеми спочатку усно в класі, а потім і у