Після цього можна вже буде ставити по кожній карті одне загальне завдання: «Сформулювати основні висновки з даної карти».

Читанню і розумінню, а виходить, і свідомому використанню економічних карт необхідно навчити вже на перших уроках економічної географії в VIII класі (у межах першої чверті). Економічної географин карти, що даються в підручниках, підлягають вивченню нарівні з текстом; при формулюванні завдання на будинок зовсім необхідно включити хоча б один-два питання картографічного порядку.

Округлення чисел

Важливим елементом в методології викладання геграфії стає округлення чисел.

У географії, як фізичній, так і економічній, приходиться мати справу з числами дуже великими, багатозначними, котрі часто давалися у виді неокругленому чи недостатньо округленому. Без навичок до округлення саме елементарне, але все-таки осмислене і досить швидке читання статистичних таблиць неможливо.

Округлення чисел повинне йти дуже далеко, але і ці дуже округлені числа потрібні не для того, щоб їх заучувати, а для того, щоб над ними працювати й у процесі цієї роботи створювати собі відомі кількісні уявлення.

Маючи визначені ступені, обрані з урахуванням фактичних даних, можна розподілити всі держави по величині їхньої території на п'ять таких груп:

1) понад 10 млн. км 2;

2) близько 10 млн. км 2;

3) між 10 млн. км 2 і 0,5 млн. км2;

4) близько 0,5 млн. км 2;

5) менше 0,5 млн. км2.

І якщо випускники середньої школи зможуть правильно віднести кожну державу в одну з цих груп, то цього було б вже цілком достатньо. Баранський М.М. Методологія викладання економічної географії. – М.: “Просвітництво”, 1990. – С. 238.

Конкретизація кількісних уявлень

До роботи з округлення чисел безпосередньо примикає робота з конкретизації кількісних уявлень, що має настільки ж фундаментальне значення і повинне у своїх найпростіших формах починатися із самих молодших класів і йти паралельно розвитку представлень про саме число. Справа географа — конкретизація тих кількісних уявлень, з якими приходиться зустрічатися в курсі географії.

Найбільш вживаний і загальновідомий спосіб конкретизації уявлень про великі відстані — це переклад відстані на час, у яке можна цю відстань покрити за допомогою різних способів пересування, починаючи від пішохідного і кінчаючи аеропланом. Попутно випливає, звичайно, від теоретичних числень перейти до фактичної тривалості кругосвітніх подорожей від Магеллана і до наших днів і обов'язково простежити траси по глобусі. Це значення буде для учнів настільки ж цікаво, як і корисно, тому що попутно з конкретизацією представлення про довжину екватора вони одержать і ряд показників швидкості пересування, скажемо, від 4 км у годину — пішохода, до 400 км у годину і більш — на аероплані, а на Ту-104— близько 1000 км у годину . Непогано цей ряд зобразити наочно, у виді діаграми.

Той же спосіб перекладу відстані на час можна вживати і для конкретизації інших великих відстаней.

Робота з окремими показниками

Одним з перших показників, з якими приходиться мати справу учню на шостому році навчання, є показник площі території. На першому етапі роботи з цим показником не можна обмежитися тільки приведенням однієї цифрової довідки: «площа Англії дорівнює 244 тис. км2». Така «гола» цифра учню абсолютно нічого не дасть.

Необхідно, щоб ця цифра придбала в уявленні учнів визначену конкретність; для цього варто удатися до порівняльного методу. Можна учню шляхом порівняння розповісти, наприклад, що площа Англії менше половини України і вже такі питання: «Чому ж Англія, маючи таку маленьку територію, придбала таку велику силу і змогла сколотити величезну Британську імперію?». И т. д.

Це значить «зачепити за живе», учні зацікавлюються подальшим ходом роботи, де вони одержують відповіді на поставлені ними питання.

Точно так само, звертаючи увагу учнів на загальну кількість населення даної країни, необхідно насамперед домагатися, щоб цей показник ожив, придбав у представленні учнів необхідну конкретність, для чого варто порівняти населення даної країни з населенням інших країн, а в деяких випадках надзвичайно важливо порівняти його і з загальним населенням земної кулі. Баранський М.М. Методологія викладання економічної географії. – М.: “Просвітництво”, 1990. – С. 243.

Про недоліки в організації опитування

У статті С. С. Криничної найбільш розповсюджені недоліки з тих, що спостерігаються в шкільній практиці 1940-1950 років опитування по географії підсумовані в такий спосіб:

1. Питання заздалегідь не продумані, нерідко випадкові. Формулювання питань спрямоване тільки до пам'яті учня, не викликає роботи думки, не вимагає з'ясування розуміння географічних явищ і процесів розвитку. У силу цього відповіді носять часто описовий характер, часом є переказом підручника. Такого роду постановка опитування є одним із джерел формалізму в знаннях учнів. Досить двох-одного-двох питань: «отчого, чому, навіщо?», щоб учень став у тупик.

2. В опитування не включається раніше вивчений матеріал, логічно зв'язаний з темою уроку; опитування не використовується і для підготовки до викладу нового матеріалу; у процесі опитування не виявляється ідейна спрямованість учнів, розуміння ними явищ соціально-політичного порядку і їхнє відношення до них; до відповіді не залучаються власні спостереження учнів над навколишньою місцевістю і висновки з цих спостережень.

3. При відповіді немає упора на карту. Показ по карті незадовільний (неправильний, неточний, недбалий), але це проходить повз увагу вчителя. Учні не користаються при відповіді наочними приладдя. В опитування не включаються задачі, вправи; практичні навички учнів не перевіряються.

4. Опитування перетворюється в індивідуальну бесіду з що відповідає. Клас