У програмі з географії України, запропонованої викладачами Ки-ївського державного університету (строф. П. Г. Шищен'ко, П. О. Ма-сляк), на вивчення географії в школах виділено 16 навчальних годин, а в програмі з цього ж предмета, розробленої викладачами Тернопільського державного педагогічного інституту (доценти Б. І. Заставецький, О. В. Заставецька, ст. викл. Б. Я. Федуник), — 10 годин.

Таким чином, у пропонованих програмах закладається реаль-на основа для повнішого вивчений реографії своєї області порів-няно з попередніми роками.

Як засвідчувала практика, найбільше труднощів при вивченні реографії своєї області в школах України пов'язано було із відсутністю навчальної бази, в першу чергу посібників для школярів, а для більшої частини областей — ще й шкільних краєзнавчих атласів.

Ураховуючи досвід багатьох областей Російської Федерації випуску посібників для школярів з географії своєї області викладачами кафедри географії України Тернопільського педаго-гічного інституту зроблено було першу в Україні спробу під-готовки такого посібника. Він був написаний відповідно до нових програм з географії своєї області і складається з таких великих розділів: «Територія, географічне положення, природні умови і ресурси області», «Населення», «Господарство», «Матеріали для довідок та практичних робіт».

У доступній для учнів формі в посібнику було описано формування території, географічне положення, компоненти природного середо-вища, населення, господарство, транспорт, економічні та куль-турні зв'язки. У ньому дано сучасну схему природного та соціальїно-екоіномічного районування області, описано міста і селища міського типу.

У пропонованому посібнику представлена культурна реогра-фія, зокрема найвизначніші архітектурні та історичні пам'ятни-ки, імена діячів культури, що народились чи побували в краю.

Майже всі теми посібника ілюстровані картосхемами, малюн-ками, таблицями. До кожної із них розроблені контрольні питання та завдання. Окремо зібрано матеріали, які можна використовувати для довідок і практичних завдань.

Однак, усе ще недостатньо використовується краєзнавча ос-нова у викладанні географії. Адже краєзнавство — це метод пізнання від конкретного до загального, виявлення загального й особливого, метод, що спирається, як правило, на міждисцип-лінарні наукові зв'язки, враховуючи не лише висновки наукових теорій, але й первинних спостережень буденного життя. Геогра-фія повинна починатися біля рідного порога, а закінчуватись далеко за межами своєї країни - у Всесвіті.

Важливо не забувати", що на місцевому матеріалі найкраще сприймаються і формуються перші геотр-афічні поняття. Адже загальпогеопрафічні закономірності можна прослідкувати в будь-якій точці на поверхні Землі. Викладання шкільної географії на краєзнавчій основі — найдійовіший засіб проти формалізму у навчанні, засіб розвитку у школярів творчого мислення та практичних навичок, засіб виховання свідомого ставлення до навко-лишнього середовища, почуття патріотизму. Адже не сіекрет, що протягом десятиріч шкільні програми були складені таким чином, щоб школярі краще знали лро екзотичні острови та країни, аніж пір о свій радний край: своє село, місто, свого Україну. А сама географія у спій час зароджувалась саме па базі краєзнавства.

Не можна сказати, що краєзнавству та шкільному туризму в минулому зовсім «е приділялось ніякої уваги в географічній ос-віті. Але сьогодні існують великі протиріччя між значн-им потен-ціалом туристсько-кр-аєзнавчої роботи і йото використанням у вивченні географії рідного краю у школі. Проблема полягає в тому, як .заповнити програму з географії, місцевим матеріалом і як ним користуватись. Тобто існують проблеми як змісту кур-сів шкільної географії на базі краєзнавства, так і методики його використання. Сьогодні значна частина вчителів недостатньо во-лодіє методикою шкільного краєзнавства, не розуміє ролі і зна-чення краєзнавчого принципу у викладанні, не застосовує цих методів, прийомів і форм занять. У більшості шкіл учні слабко обізнані з традиціями, історією, природою свого краю. Часто туристсько-краєзнавча робота у середніх школах не має системи і наступності, оскільки, ця робота розглядається як збирання ілюстративного матеріалу, — а цим і пояснюється епізодичність у роботі. У школах України вона не стала масовою. Звичайно, умови дл'я цієї роботи у різних школах різні. Але скрізь є мож-ливість туристсько-краєзнавчу роботу пов'язувати з вивченням рідного краю: вивчати літературні джерела, періодику, проводи-ти екскурсії, туристські походи тощо.

Вже не перший рік дискутується питання про створення ін-тегрованого природничого курсу, що включав би теми з фізики, біології, хімії та інших предметів. Але, можливо, сьогодні варто подумати про викладання на певному етапі шкільної програми такого інтегрованого курсу, як краєзнавство, що має величезне значення у зв'язку з питанням національного відродження Ук-раїни.

Краєзнавство — не тільки пізнання краю. Це завжди і від-бір, а частіше й удосконалення того, що витримало перевірку ча-сом, перевірку практикою поколінь — у побуті, природокористу-ванні, у сільському господарстві, у промислах, у матеріальній і духовній культурі і, звичайно ж, у сфері моралі.

Істинне краєзнавство — це завжди краєлюбство. Вплив його і на наш розум, і на душу, і на серце величезний. І тому так важливо і дл.я сучасного, і для майбутнього створити краєзнав-чий настрій у школи, у молоді, прищепити їм навички краєзнав-чої культури.

4.1. Карти та атласи рідного краю

Далі надається перелік існую-чих картографічних творів на період незалаежності України, які використову-вали, при вивченні географії рідного краю:—

шкільно-краезнавчі атласи для 10 обла-стей України (Вінницької, Волинської, Донецької, Закарпатської, Львівської, Київської, Рівненської, Черкаської, Чернівецької і Чернігівської), які характеризують природу, екологію, населення, господарство, культуру, освіту, охорону здоров'я, адміністратив-ний устрій, туризм, історію; у 1994 р. виходить з друку такий атлас Харківської області, що включає 121 карту;—

обласні стінні навчальні карти — фізичну у масштабі 1 : 400 000 і