По суті справи всі настільні ігри є цікаво-розумовими й в умовах географічного кружка дають можливість учням, з одного боку, перевірити свої знання, а з іншого боку — придбати нові, заглиблено вивчати карту.

У грі вчитель може виявити індивідуальні особливості учнів, простежити, наскільки кожний з них здатний переборювати труднощі, до чого має схильності.

В окремих школах кружковці спеціально відводять за планом деякі заняття цілком на виготовлення і ремонт учбово-наочних посібників, а заодно готують матеріали для настільних ігор: наносять на аркуші обриси держав, морів, озер, роблять географічне лото і т.п., але цього явно мало для широкої постановки настільних ігор у кружках. У зв'язку з цим чимало творчої вигадки і старання виявляють учителі-ентузіасти, щоб зробити щось оригінальне, цікаве і корисне для учнів. Ясно, що в цьому, як і у всякій іншій справі, велику роль грає захопленість самого вчителя.

Відомо, що вчитель, особливо початківець, приступаючи до організації ігор у кружку, спирається на досвід передових учителів, використовуючи матеріали методичної допомоги з цікавої географії. Це закономірно.

Великий інтерес виявляють підлітки до складання шарад, ребусів, кросвордів, чайнвордів, головоломок. Якщо ознайомити учнів із правилами їх «конструювання», то вони дуже швидко й охоче починають самі постачати кружок цікавими матеріалами.

Виготовлення різних настільних ігор силами учнів у порядку самодіяльності — дуже корисне заняття. Воно дає можливість учителеві придивитися до учнів, виявити здатності кожного і тягу до тієї або іншої справи, а також накопичувати свої цікаві матеріали для використання їх у позаурочній роботі й обміну з кружками інших шкіл.

Крім виготовлення ігор на гурткових заняттях, учитель може доручати найбільш захопленим і сильним у навчанні школярам робити можливе в цьому напрямку вдома, у вільний від домашніх робіт час. Відомо, що для справи, якою учень захоплений, навіть при відомому перевантаженні навчальною роботою, він знаходить час без збитку для інших занять.

Серед географічних ігор важливу роль грають рухливі ігри на місцевості. Вони використовуються у лагерних умовах і здебільшого є пошуковими іграми-змаганнями.

З великим бажанням у рухливих іграх беруть участь підлітки молодшого і середнього віку (12—15 років). Ці ігри їм по душі своєю романтикою, загадковістю, емоційністю.

Наприклад, гра «Не збийся з шляху». Весь загін розбивається на групи по два-три чоловіка. Кожна група одержує компас і завдання на листі папера — пройти по заданих азимутах. Завдання складене так, що групи відправляються в різні сторони, а в результаті повернуться на вихідне місце. Звичайно, про це вони не знають. Група, що правильно виконала завдання, вважається переможцем.

До участі в пошукових іграх варто залучати підлітків усіх віків, тому що уміння і навички роботи з компасом, планом, картою, з використанням місцевих орієнтирів, окоміру необхідні й у походах, і в майбутньому. У грі ці навички здобуваються значно швидше і надовго.

Якщо старші хлопці раніше одержали навички проведення таких ігор, то вчитель може використовувати їх як помічників-інструкторів, прикріплюючи до груп граючих.

Крім корисних навичок, рухливі ігри на місцевості розвивають у школярів спритність, кмітливість, товариство, а також зміцнюють здоров'я. (2; 128-130)

Уявлювані подорожі. Кіномандрівки

Особливе місце серед географічних ігор займають уявлювані подорожі. Вони істотно відрізняються від вище розглянутих ігор своєю організаційною побудовою, і силою емоційного впливу на підлітків. Від них віє романтикою далеких мандрівок, пошуків, відкриттів і пригод — у цьому їхня величезна привабливість. Вони дуже корисні тим, що розвивають уяву, інтерес до географії і самостійність учнів.

Ґрунтуючись на вивченні праць відомих мандрівників-дослідників, на читанні художньої, науково-популярної географічної літератури і перегляді відповідних кінофільмів, ігри-подорожі ставлять перед учасниками задачі — пройти дорогами першовідкривачів по неосяжних просторах світу і побувати в багатьох країнах, ще глибше і яскравіше, ніж на уроках, пізнати їхні особливості і розповісти про все своїм товаришам у формі повідомлень, доповідей, описів, вражень і т. п.

Ігри-подорожі різноманітні за формою і змістом. Однак жодна з них не мислиться без залучення карт. Подорож по будь-якому маршруті розгортається на основі карти, сприяючи кращому її вивченню.

Кожна уявлювана подорож жадає від учнів не тільки географічних знань про той район або країну, по якому проходить маршрут, але і багато інших зведень по історії, про особливості життя людей і т.д. Тому участь у грі-подорожі обов'язково приводить учнів до читання літератури, відкіля вони черпають зведення по різних галузях знань, що сприяє зміцненню зв'язків між навчальними предметами.

У процесі збору потрібних матеріалів із книг, журналів, довідників прищеплюються дослідницькі навички, виробляється завзятість і наполегливість, розширюється кругозір учнів. Читання книг і робота з картами змушують учнів глибше осмислювати зведення; вони наводять на роздуми про різноманіття природи, про наявність тісних взаємозв'язків і взаємозалежностей між предметами і явищами. (13; 68)

3. МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ПО ПРОВЕДЕННЮ ОЛІМПІАД

Географічні учнівські олімпіади проводять у чотири етапи: шкільні, районні (міські), обласні та республі-канські.

Шкільні олімпіади є початковим, але дуже важли-вим етапом цієї форми позакласної роботи. В них бере участь найбільша кількість учнів 6—11 класів — усі бажаючі перевірити свої знання з географії. Саме під час учнівських олімпіад виявляють найбільш підготов-лених школярів, з яких потім формують команди учас-ників районних (міських) олімпіад.

Шкільні олімпіади