Курсова робота на тему:

Зміст, методи та обов’язки роботи соціального гувернера

Зміст

Вступ

Відродження спеціальності гувернер продиктований соціальними умовами, що змінилися. У курсовій роботі розглядаються шляхи підготовки гувернерів і розглядаються існуючі моделі навчальних програм, у яких передбачають підготовку викладачів гувернерів для роботи з групою дітей, програми даного циклу за фахом "гувернер", що враховують специфіку індивідуальних занять з дітьми по ряду предметів загальноосвітньої школи, у тому числі і дитячій музичної школи. Досвідчена робота деяких соціальних гувернерів при визначених навчальних закладах дозволила намітити визначені етапи роботи, задачі дослідження зі створення планів і програм підготовки гувернерів дошкільного і початкового шкільного виховання й утворення.

Років десять тому назад гувернерство міцно числилося в розряді пережитків минулого. Попит на гувернерів відродився з формуванням специфічного соціального прошарку так званих "нових".

Гувернер – це звичайно працівник (чоловік, жінка 25-50 років), що має середньо-спеціальне педагогічне, вище утворення, що володіє методиками розвитку, що эстетическо-развивают, дитини (Монтессори й ін.), у функції якого входить: утворення дитини, що эстетическо-развивает; підготовка дітей від 3 до 7 років до школи, заняття по програмах від 1 до 11 класу. Також у функції гувернера входять: розвиваючі ігри; прогулянки; читання і підбор художніх творів; організація дозвілля (театри, студії); зустріч дитини з дитячого саду (школи); прищеплювання культурно-гігієнічних навичок; розвиток соціально - адаптированного поводження й ін.

Мета курсової роботи охарактеризувати роботу соціального гувернера.

Актуальність теми визначається все більше зростаючою потребою серед населення у можливості запросити на дім соціального гувернера або застосовувати їх вміння на уроках в школах.

Для досягнення поставленої мети автор ставить перед собою такі завдання:

Визначити зміст роботи соціального гувернера;

Розкрити особливості його роботи в школі та на дому;

Визначити деякі особливості їх підготовки;

Розкрити основні вимоги та обов’язки до гувернерів.

Структурно робота складається з вступу, п’яти розділів, висновків та використаної літератури.

Зміст роботи соціального гувернера

Років десять тому назад гувернерство міцно числилося в розряді пережитків минулого. Усі діти повинні були відвідувати масову школу, а на увагу персонального вихователя могли розраховувати тільки діти партхозеліти чи інваліди. Попит на гувернерів відродився з формуванням специфічного соціального прошарку так званих "нових". За пропозицією, зрозуміло, теж справа не стала. У підготовці соціальних вихователів беруть участь все більше педагогічні вузи й училища, при центрах зайнятості населення відкриваються спеціальні курси, де студентів, інженерів, лікарів та інші соціально розгублені елементи за державний рахунок перековують у домашніх педагогів. Лише пару років тому ця перспективна професія знайшла в Україні легальний статус.

Уперше знайоме з літератури слово гувернантка в державному документі засвітилося в квітні 1998-го, коли Кабмін України затвердив тимчасовий перелік професій. У жовтні спеціальність одержала код 5131 і чомусь у чоловічому роді - "гувернер" - була внесена в кваліфікаційний перелік професій. Кожний, хто бажає випробувати себе на ниві гувернерства, тепер може офіційно зареєструватися в податковій інспекції і на правах торговців-лоточників робити відрахування в бюджет і Пенсійний фонд.

Ця професія усе ще залишається в більшості випадків жіночою. За винятком роботи в школах, де часто в ролі соціальних гувернерів виступають чоловіки. Гувернерство, особливо вдома, досить важкий хліб. Тут утроє більше ризику зірвати нерви, чим у масовій школі.

Гувернер приходить у родину - замкнутий психологічний простір, де всі різні - від маленького замовника до його двоюрідного дядька, що щодня навідується до обожненого племінника. Гувернер усе про всіх повинний знати, усім повинний догодити і при цьому прикладати всі зусилля, щоб вихованець ріс гарною людиною і помітно випереджав за рівнем розвитку своїх ровесників. Гувернантці або гувернерові необхідно враховувати віросповідання, політичні погляди, національні особливості родини, ретельно вивчити статут родини, у якій буде проводитися робота з дитиною.

У кожній родині свої примхи, дуже часто і високі вимоги. У кожному випадку необхідно дуже копітко готуватися до кожного дня проведення занять з дитиною: писати конспекти занять, підбирати навчальний матеріал, прокладати маршрути нових прогулянок, "проробляти" з дитиною свята. Гувернер повинний бути готовим зірватися з будинку в будь-яку годину дня і ночі, особливо якщо це стосується хворої дитини. Він/вона зобов'язані знати про здоров'я дитини більше, ніж рідна мати, і завжди бути готовими до компетентної бесіди з лікарем.

У школах, що практикують роботу соціальних гувернерів, уклад тримається на трьох китах: гувернери – у маленьких, клуб – у підлітків і професійна проба – у старших. В другому класі, наприклад працює не один учитель, а відразу чотири.

У коридорі вивішуються передвиборні програми кандидатів у шкільні президенти і школа призначена не тільки для навчання дітей. Тут народжується маса інших ініціатив, що проростають потім у доросле життя. І так, як улаштована школа сьогодні, так і будуть діти розуміти свої відносини зі світом завтра.

У деяких викладачів у свій час склалося рішення – об'єднатися і навчати дітей по-своєму. До 90-х років приватна освітня діяльність входила в число заборонених державою, в одному ряді з виготовленням вибухових речовин.

Багато методів нового навчання і кожна тема повинні були розвертатися в логіку навчальної задачі (постановка мети, виявлення протиріччя між наявним і необхідним знанням, побудова теоретичної моделі, пошук і перевірка способу рішення, оцінка і контроль). При цьому значна частина навчальної роботи повинна була вестися не фронтально, а в малих групах. Така організація навчання жадає від дитини деяких умінь, наприклад, уміння побачити власне незнання або вести діалог. Але, мабуть, більш важлива мотиваційна готовність. Виникає питання: «Хоче